Ключові слова: ідентифікація, образ ТІМу, еталон порівняння, верифікація, модель А.

Ціль роботы: опис шляху виникнення образу ТІМу в експерта-типувальника, впливу образу ТІМу на результат ідентифікації ТІМу.

Що являє собою процес ідентифікації ТІМу?

Термін ідентифікація (лат. identificare — ототожнювати, тобто ототожнення, уподібнення, прирівнювання в певному сенсі) найточніше позначає те, що ми робимо, коли визначаємо ТІМ психіки конкретної людини [1].

Отже, у процесі ідентифікації відбувається "ототожнення, прирівнювання". Що з чим ототожнюється?

Для прояснення питання необхідно звернутися до теорії розпізнавання образів1. Із завданням розпізнавання образів живі системи, зокрема й людина, стикаються постійно з моменту своєї появи. [2]

З точки зору теорії розпізнавання у людини утворюється образ об'єкта, що пізнається.

Образи мають характерну властивість, що виявляється в тому, що ознайомлення зі скінченним числом явищ з однієї й тієї самої множини дає змогу впізнавати як завгодно велике число її представників [2].

Можна назвати цей образ індивідуальною моделлю, оскільки образ об'єднує (або виділяє) певну групу об'єктів за деякою ознакою. Так, якщо людині показувати кілька стільців різної форми, різного матеріалу, то в неї утвориться певна узагальнена модель (образ) стільця, і згодом вона зможе розпізнати стілець у тому об'єкті, який їй не було раніше показано.

У психіці кожного типувальника утворюється свій образ ТІМу. Образ ТІМу виникає в результаті спостереження за представниками кожного ТІМу. Під час формування образу присутнє узагальнення, абстрагування від конкретних рис.

Такий образ може містити:

• Чуттєву (емоційну) інформацію: типувальник бачить людину певного ТІМу - спостерігає її міміку, жести, чує тембр голосу, інтонації, слідкує за виразом обличчя, відчуває певну енергетику, що виходить від людини, відчуває емоційне ставлення, спостерігає стосунки з людьми.
• Сенсорну інформацію: статура, рухи, пози, спосіб займати простір.
• Інформацію про спосіб мислення людини, що виникає в результаті аналізу мислення представників кожного ТІМу: роздумів, міркувань, висновків, причинно-наслідкових зв'язків, цінностей, пристрастей, інтересів, страхів тощо. Таку інформацію типувальник отримує у вербальному вигляді, а також у вигляді спостережень за реакціями, вчинками людини.
• Інтуїтивну інформацію: про сутнісні якості, характерні риси представників кожного ТІМу.

Усі ці образи складаються в єдиний загальний образ ТІМу. При цьому, природно, залежно від ТІМу самого типувальника, від індивідуального досвіду, кожен із цих образів заповнений по-різному. Образи, засновані на аспектах інформації, які обробляються багатовимірними функціями типувальника, більш наповнені, більш гнучкі, більш диференційовані.

Соціоніки можуть користуватися як окремими видами образів (тільки сенсорним, або тільки образом мислення), так і узагальненим образом ТІМу. Наприклад, інколи соціоніки визначають ТІМ лише за зовнішніми сенсорними ознаками. Часто соціоніки висувають першу гіпотезу, спираючись лише на зовнішні дані про людину. З іншого боку є випадки, коли експерти навчалися тільки на аналізі текстів. Вони добре навчилися ідентифікувати ТІМ, використовуючи тільки аналіз мислення того, кого типують, але водночас навіть не уявляють, як висунути гіпотезу ТІМу за зовнішніми ознаками. На сайті ШСС природним чином склалася ситуація, коли деякі типувальники прийшли в соціоніку, можна сказати, у віртуальному просторі, тобто вони познайомилися з теорією і методикою типування, не отримуючи чуттєвої інформації про ТІМи психіки. У результаті вони дійшли висновку про те, що їм важко буде визначати ТІМ під час очного типування, оскільки вони уявлення не мають, що потрібно спостерігати, який вигляд мають "живі" представники різних ТІМів. Фактично в них відсутній чуттєвий і сенсорний образи ТІМу. У цьому можна бачити і негативну, і позитивну сторони. Під час очного типування цим типувальникам доведеться напрацьовувати чуттєвий образ ТІМу, як новачкам у соціоніці. Позитивний бік у тому, що чуттєвий образ не заважатиме точності аналітичної, раціональної діагностики.

Цікаво простежити процес виникнення образів ТІМу в типірувальника, бо це дослідження допоможе нам виявити слабкі місця в типуванні й уникнути багатьох помилок.

Образ виникає в результаті спостереження кількох представників даного ТІМу. При цьому виділяються деякі подібні, повторювані риси, які стають реперними точками впізнавання образу. У експерта утворюється індивідуальна "база даних" на кожен ТІМ. І в результаті утворюється індивідуальний узагальнений образ кожного ТІМу.

Звернемо увагу на те, що цей образ - індивідуальний. Зрозуміло, що кожен експерт бачив різну кількість представників кожного ТІМу. Крім того, слід припустити, що не всі люди, які входять до індивідуальної бази даних, були визначені з достатньою точністю. Психіка людини є самонавчальною системою. Кожен новий об'єкт вносить свої "поправки" в загальний образ. Кожен наступний неправильно визначений ТІМ вносить свою частку помилкових ознак в індивідуальну "базу даних", і в загальний образ ТІМу! І добре, якщо загальний образ (модель) зібрано з представників верифікованих ТІМів, тоді він найбільш точний. Можна припустити, що якщо загальний образ складається тільки з правильно визначених представників ТІМів, і кількість таких елементів достатня (цікаво дізнатися, яка кількість зразків потрібна для калібрування чуттєвого образу), а всіх експертів навчають на одних і тих самих зорових образах, то в результаті ми можемо отримати групу типувальників, які однаково визначають ТІМ за образом. Але це ідеальні умови. А реальність далека від цього ідеалу. Наразі в кожного соціоніка є свій індивідуальний образ кожного ТІМу.

Індивідуальні уявлення і відчуття кожного ТІМу (індивідуальний образ) не можна передати іншому типувальнику. Можна сказати, що таке накопичення індивідуальної "бази даних" можна порівняти з першою розмірністю функції - з досвідом. Нам уже відомі властивості одновимірних функцій: вони індивідуальні за своїм характером, своєрідно (часто неадекватно) оцінюють інформацію (спираючись на все той же досвід). Чи можна спиратися в експертизі тільки на такий інструмент розпізнавання - індивідуальний образ ТІМу? Очевидно, що помилок у результаті такого визначення буде неприпустимо багато, і, головне, узгодженості дій кількох експертів не буде, тому що в такому разі ТІМ буде однозначно визначено тільки для цього експерта. А науковий підхід вимагає узгодження знань, збіжності результатів. Результат має бути загальновизнаним. Отже, у визначенні ТІМу експерт має спиратися на норму, на якийсь шаблон, зразок, який загальновизнаний.

У соціоніцИтак, мы имеемі загальноприйнятою нормою порівняння є модель А, а точніше 16 моделей ТІМу психіки. Під час ідентифікації за моделлю експерт звіряє отриману інформацію про мислення того, хто типується, з однією з 16 моделей способів мислення (обробки інформації).

Отже, ми маємо:

• індивідуальний образ ТІМу, який суб'єктивний, норми такого образу відсутні;
• нормативний еталон порівняння - модель ТІМа.

Якщо типувальник спирається при визначенні ТІМу тільки на індивідуальний образ ТІМу, то збіжність з іншими типувальниками буде невисока. При цьому неправомірно говорити про те, що типувальники не повинні спиратися на свої індивідуальні образи ТІМів. Це все одно, що сказати - не користуйся своїм досвідом. Індивідуальні образи можуть бути дуже точними і чудово служити експерту. Єдина проблема у використанні цих образів - неможливість домовитися з іншими експертами. Ми часто чуємо такі фрази під час типування: "Я так відчуваю...", "Щось мені підказує...", "Я так бачу". При цьому типувальник спирається на свій індивідуальний образ, але ось довести таке "відчування", "бачення", не спираючись на якусь норму, на те, що є загальноприйнятим, - неможливо. Опора тільки на індивідуальний образ виключає можливість доказовості, що суперечить науковому підходу. ТІМ, визначений з використанням індивідуальних образів, вірний тільки для того, хто його визначав, але не для інших експертів.

Індивідуальні образи ТІМів як інструменти розпізнавання ТІМу можуть слугувати для висування початкової робочої версії під час ідентифікації ТІМу психіки.

Однак, як справедливо зауважує В. Д. Єрмак, багато соціоніків забувають про наступну стадію - верифікацію гіпотези.

Процедура ідентифікації ТІМ психіки складається з вибору експертом гіпотези типу психіки та верифікації моделі ТІМ психіки, що відповідає обраному типу психіки.

Верифікація, здійснювана, як правило, на основі так званого принципу "чорної скриньки", полягає в тому, що експерт цілеспрямовано впливає (запитанням у бесіді, спостерігаючи за ситуацією або інакше) на людину і на модель [1].

У процесі верифікації відбувається порівняння з моделлю ТІМу, і результат ідентифікації багато в чому залежить від того, якими властивостями володіє модель. Фактично від того, наскільки достовірно описано модель, наскільки вона деталізована, чи є в моделі точні індикатори розрізнення, залежить те, якої якості буде еталон порівняння в експерта, і, відповідно, наскільки якісно можна провести ідентифікацію ТІМу, чи буде збіжність між типувальниками.

Отже, внутрішній образ ТІМу кожного типувальника індивідуальний за своєю природою, відтак не піддається узгодженню з образами інших експертів, тому образ ТІМу можна використовувати для висування первісної гіпотези ТІМу, але він не може бути еталоном порівняння під час ідентифікації ТІМу.

Література

1. Ермак В. Д. Как научиться понимать людей. — М.: Астрель, 2003. — С. 228–235.
2. Колесников С. Распознавание образов. Общие сведения // «Компьютер-Информ». — 2006. — № 3.

1 Розпізнавання образів - розділ кібернетики, що розвиває теоретичні основи та методи класифікації й ідентифікації предметів, явищ, процесів, сигналів, ситуацій тощо, об'єктів, які характеризуються скінченним набором деяких властивостей і ознак. [2].

Обговорення на форумі