Кроки соціоніка-початківця

1. Ознайомлення з теорією (на форумі, за книгами та статтями). Відмова від змішування різних теорій.

2. Ознайомлення з практичними прикладами, аби зрозуміти, про що мова (протоколи типувань, чи спостереження за типуванням, яке проводять експерти, також приклади у посібнику). На цьому етапі в умі здається вже зрозуміло, що таке розмірності, знаки та як вони виявляються.

3. Практика виявлення (перші спроби) індикаторів у навчальних текстах чи самостійно у типуванні показує недостатність знань. Паралельно йде поглиблення розуміння теорії.

• перші помилки йдуть щодо визначення аспектів інформації (прогалини заповнюються зворотним зв'язком з учителем, перечитуванням теорії);
• наступні помилки: пропуски індикаторів (пробіли заповнюються під час навчання з учителем та при спільній роботі з групою). На даному етапі з'являється відчуття роботи моделі на собі: за маловимірними функціями складно виявляти індикатори, за віталом складно думати. Усвідомлюються легші для аналізу аспекти інформації.

4. Перемикання з сприйняття ТІМу як «образ поведінки» до сприйняття ТІМу як моделі. Цей кордон багатьом важко перейти, якщо хтось поруч постійно не показує зразки нового розуміння та аналізу, і якщо хтось не виправляє помилок. Зазвичай виникає на момент переходу до реального типування від типування зразків (навчальних текстів).

5. Спочатку дистанція розбору не відразу встановлюється: то надто сильна деталізація, то відхід та бачення лише великих блоків, пропуск індикаторів. Тут важливо весь час змінювати дистанцію: індикатори аналізуються на близькій дистанції (але не менше, ніж смислове ціле), ТІМ складається з більш далекої дистанції. Помилка виправляється при вказівці на неї вчителем і при порівнянні з правильною відповіддю.

6. У реальному типуванні виникає спокуса підгонки під версію. Помилка - ведення однієї версії, прагнення в неї вписати ТІМ. Виправлення - вибір двох-трьох версій. Іноді свідомо передбачається протилежність. Наприклад, якщо версія інтуїта, то перевірка версії сенсорика дасть повнішу картинку (якщо прочитати це ж під кутом того, що це писав маловимірний інтуїт). Ця помилка часто виникає через неусвідомлене ігнорування вказівок на інші індикатори, або навіть їх неврахування. Зловити себе на цьому можна, якщо вміти за собою стежити, вміння бути спостерігачем собі - дуже важливе для типувальника.

7. Повне розуміння роботи моделі приходить тільки з відчуттям її всередині себе, заповненням першої розмірності. Той, хто не проходить цей етап, може технічно правильно виділяти індикатори, але в нього не з'явиться "відчуття тонких деталей", не з'явиться "жива картинка" роботи моделі, що призведе до схематизму. Ось тут є важливий елемент неявного знання, яке ніяк не дати типувальнику, але яке якісно змінює його сприйняття. Думаю, що саме ось це тонке відчуття іноді показує, що є якась помилка. Це знання виходить із якихось неусвідомлених глибин. Ти просто розумієш, що щось не так, і починаєш детальніше шукати, що не так, і картинка наче змінюється. Звідси й знання свого ТІМу зсередини просто обов'язкове. Це знання потрібне як точний зразок схем мислення функцій.

8. Читання анкети відрізняється від аналізу тим, що індикатори починають бути видно саме під час аналізу. Під аналізом розуміється письмове фіксування індикаторів. Аналіз відключає від загального образу, тому що потрібно виявити конкретні індикатори. Тоді й виникають додаткові питання, стає зрозуміло, звідки беруться питання у типуванні, і чому саме такі питання. Поки бачиш комплект відповідей (анкету), то бачиш образ, коли бачиш смислові частини, то бачиш наявність чи відсутність індикаторів. Виникає необхідність їх отримання, і стає зрозумілим, що потрібно уточнювати. З досвідом приходить читання анкети лише крізь призму індикаторів.

9. Участь у живому типуванні заповнює прогалини, які були під час навчання. Як би детально не було виписано методику (навіть чотиривимірним ментальним діловим логіком), все одно є частина неявної інформації, яка передається в живому досвіді діагностики. Адже кожна людина все одно сприймає інформацію, що надходить, крізь призму свого ТІМу і свого наповнення моделі. І саме тому краще один раз самому зробити, ніж сто разів почути.