Структура інформаційного потоку взаємодії психіки зі світом

Людина і світ - це, мабуть, найважливіша система, яка цікавить кожну людину і людство загалом. Усе наше життя - взаємодія з навколишнім світом: іншими людьми, групами людей, державними структурами, об'єктами живої та неживої природи тощо. Взаємодія = взаємна дія - ми діємо на навколишній світ, навколишній світ діє на нас... З деякими спрощеннями механізм взаємодії можна представити таким чином.

З теорії систем відомо, що зв'язки в системах складаються з речової, енергетичної, інформаційної та ритмічної складових. Такий поділ зручний для теорії. Але з погляду практики викликає певне здивування - виходить, що інформація і ритміка існують ніби самі по собі?!!.. Звичайно ж, це не так! У реальному світі на нас діють світло (хвилі електромагнітної енергії), звуки (коливання повітря), запахи (хімічні речовини), механічні впливи (вібрації) тощо. Деякі з цих впливів звертають на себе нашу увагу, з тих чи інших причин цікавлять нас... Тоді ми говоримо - вони несуть інформацію про навколишній світ. В основі великого різноманіття носіїв інформації, взагалі кажучи, лежать два різновиди матерії:

• речовина - повітря (звук), папір (письмо), магнітні стрічки і диски, фотоплівка, пластики, скло, камінь та інші предмети й об'єкти;
• поле - найчастіше електричне або магнітне - світло, електрична напруга і струм, радіохвилі; можливо й інші поля, поки що нам невідомі, використовуються як носії.

Властивості носія певним чином змінені (амплітуда або частота хвилі змінюється, на камені викарбувано, на папері нанесено барвником знаки, ділянка магнітної стрічки намагнічена тощо) - так би мовити, носій модульований сигналами, які з нього можна зчитувати - безпосередньо або за допомогою пристосувань. Зчитуванням сигналів і формуванням первинного інформаційного потоку зайняті наші органи відчуттів1. Сприйнявши вплив (побачивши за посередництвом світла текст на папері, міміку або рухи людини, почувши мовлення або інші звуки, відчувши дотик тощо), органи відчуттів зчитують сигнали з носіїв, формують первинний інформаційний потік і спрямовують його до психіки для опрацювання, внаслідок якого в психіці формується наше суб'єктивне уявлення про навколишній світ.

Суб'єктивний образ світу, мабуть, являє собою модель, що відображає структуру і семантику того завдання, проблеми, питання, які випливають із впливу і заради яких вплив фактично мав місце. Інформаційне наповнення моделі визначається не тільки первинним інформаційним потоком, а й структурою психіки, а також початковою інформацією і тими робочими програмами, які закладені у відповідні психічні функції (див. розділ «Модель ТІМу»). Таким чином, можна говорити про суб'єктивний характер взаємодії психіки з навколишнім світом.

Ухвалення рішення щодо чиненого на нас впливу, виконання завдання (розв'язання задачі, проблеми, відповідь на запитання, рух, дія тощо) і формування реакції відбувається не довільно, а як результат моделювання, тобто на підставі сформованого суб'єктивного образу світу і відповідно до структури психіки та робочих програм психічних функцій. У результаті формується вторинний інформаційний потік, який спрямовується до наших органів відтворення (мовлення, міміка, поведінкові акти, можливо, якісь думкоформи, якщо вони є тощо). Так замикається зворотний зв'язок у системі "людина- навколишній світ".

Таким чином, виявляється, що і суб'єктивне уявлення про навколишній світ, і реакція на впливи залежать від первинного інформаційного потоку (тобто по суті від того, як ми сприймаємо інформацію з навколишнього світу) і від структури психіки.

Наведений нижче стислий аналіз структури інформаційного потоку взаємодії психіки з навколишнім світом, дав змогу виокремити чотири макроаспекти - чотири інформаційні складові уявлень про фундаментальні первореалії світу2. Природний поділ макроаспектів на сутнісну і реляційну інформаційні складові приводить до восьми аспектів інформаційного потоку, які в сукупності однозначно і досить повно характеризують суб'єктивну взаємодію психіки з навколишнім світом.

Оскільки соціоніка розглядає систему "людина - навколишній світ" в інформаційній царині, то надалі, коли ми говоритимемо "об'єкти", "простір", "енергія", "час" тощо, ми матимемо на увазі інформацію про об'єкти, інформацію про простір тощо.

1 Тут важливо зазначити, що до органів відчуттів (і після органів відтворення, що формують реакцію) має місце просто реальний світ, а інформація з'являється як результат взаємодії, у нашому випадку, органів відчуттів з навколишнім світом.

2 Термін запроваджено М. М. Медведєвим у 1984 р.