Система та модель

Поняття "система" використовували ще філософи-матеріалісти стародавньої Греції: слово systema грецькою мовою означає "ціле - складене з частин, з'єднання". Давньогрецькі філософи прагнули системного обґрунтування єдності світу. Як таке обґрунтування вони висували однорідність цього світу, походження від однієї універсальної першооснови: води, повітря, вогню тощо. Основою системи природи філософи закономірно представляли систему однорідних елементів.

За сучасними даними ЮНЕСКО слово "система" стоїть на одному з перших місць за частотою вживання в багатьох мовах світу, особливо цивілізованих країн.

Широке використання поняття система в різних видах діяльності створює труднощі з однозначним і точним визначенням того, що є системою.

Багато визначень або є надто вузькими, тобто не охоплюють усіх можливих типів об'єктів, що називаються системами, або є надто спрощеними, такими, що не дають достатнього уявлення про суть систем.

У переважній більшості випадків слово "система" вживають у літературі та в побуті у спрощеному, "несистемному" сенсі. Так, у "Словнику іноземних слів" із шести визначень слова "система" п'ять, строго кажучи, до систем стосунку не мають (це способи, форма, устрій будь-чого тощо). Водночас у науковій літературі досі роблять багато спроб суворо визначити поняття "система", "системний підхід", сформулювати системні принципи. У другій половині ХХ століття роль поняття "система" в розвитку наук і суспільства піднімається настільки високо, що деякі ентузіасти цього напряму почали говорити про настання "ери систем" і появу особливої науки - системології, яка досліджує системи різної природи і системну організацію процесів і явищ природи, науки, техніки, суспільних формацій, функціональних утворень і структур.

Петро Анохін, відомий фізіолог, творець теорії функціональних систем писав таке: "...однією з головних цілей пошуків системи є саме її здатність пояснити і поставити на певне місце навіть той матеріал, який був задуманий і отриманий дослідником без жодного системного підходу".

Ця особливість зумовлена тим, що будь-який об'єкт може виступати в певному відношенні як система щодо певної мети. "Системотворчий принцип завжди щось "обрубує", "огрублює", "висікає" з нескінченного розмаїття скінченну, але впорядковану множину елементів і відносин між ними" (В.Н. Сагатовський). У реальному світі елементами системи можуть виступати об'єкти будь-якого роду, проте залежно від цілей і завдань дослідження можна побудувати модель, що відображає найважливіші в даному розгляді параметри і зв'язки об'єкта.

Що ж таке модель? Не ускладнюючи без потреби, можна визначити так:

Модель - це деякий "заступник" об'єкта дослідження, що відображає в прийнятному для цілей дослідження вигляді всі найважливіші параметри і зв'язки об'єкта, який вивчається.

Необхідність у моделях виникає, взагалі кажучи, у двох випадках:

1. Коли об'єкт дослідження недоступний для прямих контактів, безпосередніх вимірювань або такі контакти і вимірювання ускладнені чи неможливі, створюють модель, у якомусь сенсі "схожу" на об'єкт дослідження. Наприклад, прямі дослідження живих організмів, пов'язані з їхнім розчленуванням, призводять до загибелі об'єкта дослідження і, як говорив В. І. Вернадський, втрати того, що відрізняє живе від неживого. Дуже ускладнені прямі контакти і вимірювання в психіці людини, а тим паче в тому, ще не дуже зрозумілому науці субстраті, який називається соціальною психікою, недоступний для прямих досліджень атом, тощо.
2. Коли об'єкт дослідження багатопараметричний, тобто настільки складний, що не піддається цілісному осмисленню. У цьому разі відбирають найважливіші (з погляду цілей цього дослідження!) параметри і функціональні зв'язки об'єкта і створюють модель. Прикладами таких об'єктів є завод або установа, географічний регіон. Невипадкові групи людей, етноси, психіка людини, як певна цілісність, тобто індивідуальність або особистість, теж є дуже складними і багатопараметричними об'єктами.

Слід розуміти, що жоден об'єкт не може існувати (функціонувати) ізольовано, замкнуто. Як причини можна виокремити необхідність отримувати речовину й енергію, віддавати відходи (метаболізм, ентропія), також мають місце інші, наприклад, еволюційні чинники. Рано чи пізно у світі, що розвивається, перед об'єктом постає проблема, впоратися з якою самостійно він не в змозі і змушений взаємодіяти з іншими об'єктами, цілі яких не суперечать його цілям. Так виникає необхідність взаємодії. У реальному світі все взаємопов'язане і взаємодіє. Так от:

Моделі взаємодії об'єктів, які самі, при цьому, моделі, називаються системами1.

Треба зазначити, що наведене вище концептуальне введення поняття системи як моделі взаємодії моделей об'єктів, звісно, не єдино можливе. Як було сказано вище, у літературі поняття системи і вводиться, і трактується по-різному. Так, один із творців теорії систем Л. фон Берталанфі 1937 року так визначив: "Система - комплекс елементів, що перебувають у взаємодії". Відоме й таке визначення: "система - сукупність взаємопов'язаних елементів, які об'єднані єдністю мети і функціональною цілісністю, при цьому властивість самої системи не зводиться до суми властивостей елементів".

Автор вважає поняття системи як моделі взаємодії елементів досить універсальним і таким, що цілком задовольняє як абстрактну теорію систем, так і прикладну системологію.

Увівши таким чином поняття системи, можна запропонувати таке визначення:

Система - деяка сукупність елементів - моделей об'єктів, що взаємодіють на основі прямих і зворотних зв'язків, яка моделює досягнення заданої мети.

Системи можуть моделювати практично все в реальному світі, де взаємодіють (функціонують і розвиваються) будь-які реалії.

Найцікавіший об'єкт дослідження багатьох наук - людина - найскладніше за структурою і зв'язками із зовнішнім світом утворення. Вивчати, досліджувати людину, а також використовувати результати досліджень для досягнення реальних цілей (прогнозування поведінки, виховання, спрямованого впливу) вкрай складно, оскільки людина і багатопараметрична, і нелінійна.

Сенс системного підходу до дослідження людини - в усвідомленні та конструктивному застосуванні в дослідженнях і практиці давно відомої думки про те, що людина - такий самий елемент Природи, як і будь-які інші живі елементи, і до неї може бути застосовано багато, якщо не всі висновки й досягнення, інструментарій та методологію природничих наук, які давно й успішно використовують математику та системологію.

Сенс моделювання в гуманітарних дослідженнях полягає в усвідомленні необхідності побудови на засадах системного підходу коректних моделей людини і соціуму та використання моделювання як єдиного ефективного інструменту дослідження складних об'єктів природи.

Моделювання психіки є методологічним підґрунтям теорії інформаційного метаболізму психіки - соціоніки Аушри Аугустінавічюте.

Будучи самостійною наукою, соціоніка має свої, чітко визначені предмет і об'єкт дослідження, свою парадигму, свій апарат, що базується на перевіреній природничими науками методології системного підходу та моделювання.

В основі соціоніки лежить, сформульований А. Кемпінським у 40-х роках ХХ ст., фундаментальний для всього живого принцип інформаційного метаболізму психіки. Він передбачає обмін психіки з навколишнім середовищем інформацією і сигналами ритміки з метою побудови, підтримання функціонування і наповнення інформацією психіки.

Соціоніка, мабуть, першою почала досліджувати інформаційну взаємодію людини з навколишнім світом. З урахуванням сказаного, очевидно, що весь подальший розгляд психіки буде проводитися в інформаційній сфері.

Системний підхід до людини з неминучістю призводить до побудови моделі взаємодії людини з навколишнім світом, тобто системи "людина-довкілля" (рис. 1). Для цього ми умовно виокремлюємо людину з навколишнього середовища, позначаємо її елементом системи. Потім виокремлюємо істотно важливі для цілей дослідження зв'язки з навколишнім світом (системні комуніканти). Навколишній світ позначаємо другим елементом системи, включивши в нього все істотно важливе для дослідження (інших людей, живі й неживі об'єкти тощо).

Мал. 1. Взаємодія людини з навколишнім світом

Міжелементний (системний) обмін у системі "людина-довкілля" можна уявити таким чином:

• навколишній світ впливає на людину: від навколишнього світу до людини надходять речове й енергетичне забезпечення функціонування (речовина й енергія), інформаційні повідомлення (мета або програма досягнення мети, вказівки щодо коригування функціонування), а також сигнали ритміки, необхідні для організації функціонування елементів і системи загалом;
• людина реагує на впливи: від людини до навколишнього світу відсилаються речовинні та енергетичні результати функціонування, тобто корисні продукти і відходи (речовина та енергія), інформаційні повідомлення (про стан системи, про шлях проходження до мети, корисні інформаційні продукти), а також необхідні для забезпечення обміну сигнали ритміки (у вузькому сенсі - синхронізація).

Усім, хто працює з психікою людини, соціоніка пропонує глибокий за своїми можливостями "інструментарій" - моделі типів інформаційного метаболізму (ТІМ) психіки.

За матеріалами книги: Єрмак В. Д. Классическая соционика. Системная концепция теории информационного метаболизма психики.

1 Це визначення відображає поняття системи з позиції системного підходу в соціоніці, основним об'єктом розгляду якого є психіка людини, представлена моделлю типу інформаційного метаболізму.

Див. також  Ермак В. Д. Системы. Системные принципы. Системный подход