FAQ із соціоніки

Що таке соціоніка?
Що таке системна соціоніка?
Що таке ТІМ?
Чи змінюється ТІМ під час життя?
Як можна всіх людей "запхати" в 16 ТІМів?
Чи існують підтипи?
Що таке Модель А?
Про поняття аспекту і функції в ШСС
Що означає визначити ТІМ?
Чи можна достовірно визначити ТІМ?
Чи можна визначити ТІМ за тестом-опитувальником?
Чи можна визначити ТІМ за зовнішніми ознаками?
Чому необхідно спиратися на індикатори в ідентифікації ТІМу?
Про необхідність розуміння причини реакції в діагностиці
Чи залежать знайдені параметри від стилю написання, вжитої лексики?
У чому полягає проблема порівняння з образом ТІМу?
Про порівняння з поведінкою, конкретними проявами роботи функцій
Чи можна фальсифікувати ТІМ?
Про ознаковий і модельний підходи в діагностиці
Що дає знання ТІМу?
Де закінчується компетенція соціоніки? (Що може і чого не може соціоніка?)
Про співвідношення ТІМів у ШСС і в інших школах
Чи може соціоніка прогнозувати стосунки між людьми?
Чи може інформація, озвучена по Іду, зачіпати дуала по ф.4?
Про цінності квадри
Про соціоніку та ПЙ
Про механізм розмірностей
Чи пов'язані вираженість функцій і розмірність?
Про поняття доречності та розмірності функції
За якими функціями людина може ігнорувати громадську думку?
Про кількість варіантів і розмірність інтуїції
Про непомічення страхів щодо маловимірних
Чи можна натренувати "слабкі" функції?
Чому реакції за одновимірною функцією різня ться у представників одного ТІМу?
Про "вимогу норм" одновимірною функцією
Про називання норм одновимірною функцією
Про можливість визначити одновимірні функції за допомогою текстів
Чи можливі інтереси за четвертою функцією
Про те, чому не всі прояви за одновимірною зачіпають
Чи можливі болісні реакції за сугестивною?
Чому не всяка діяльність із сугестивної приваблює
Про відмінності сугестивної від активаційної
Як відрізнити відхід від норм одновимірної функції від відходу ситуативної?
Як розрізнити нормативність і ситуативність
Яке значення несуть багатовимірні функції?
Чи помиляються за багатовимірними?
Чи можливо відчувати почуття сорому за багатовимірними функціями?
Чи завжди проявляються всі розмірності функцій у відповідях?
Чи може кількість варіантів говорити про багатовимірність функції?
Чи можливе обмірковування за віталом?
Про раптове осяяння і тальність
Про запам'ятовування інформації та тальність .
Про знання існування мінусової зони і знаку функції
Про використання частки "не" та мінусі функції
Про некомпетентність багатовимірної плюсової функції в зоні мінуса
Чи можуть плюсові функції використовувати досвід потрапляння в зону мінуса?
Про сприйняття мінуса за якістю мінусовою функцією
Як відокремити індивідуальність від особистих уподобань?
Про особливості проявів Іда
Про спрямованість блоку
Як розрізнити блок і переведення?
Про те, чому не завжди відбуваються переведення з одновимірної функції в багатовимірну?

Що таке соціоніка?

Соціоніка - це вчення, що розглядає інформаційний обмін (метаболізм) психіки із зовнішнім світом. Засновником соціоніки є литовська дослідниця А. Аугустінавічюте (Августа). У соціоніці психіка представляється як модель, що складається з інформаційних функцій, кожна з яких обробляє певну частину інформаційного потоку. В даний час існує кілька напрямків (шкіл) соціоніки, які відрізняються теоретичними положеннями. Більшість шкіл приймають як предмет соціоніки розгляд інформаційного обміну психіки з навколишнім світом та модель А як модель психіки.

Що таке системна соціоніка?

Системна соціоніка на чільне місце ставить модельний підхід. Основні відмінні моменти системної соціоніки такі:

- Модельний підхід - модель ТІМ є заступником психіки у взаємодії "психіка - навколишній світ". Така взаємодія розглядається під кутом теорії систем (звідки назва).

- спосіб запровадження аспектів інформаційного потоку

- Визначення ТІМу методом «чорного ящика» (за типом вплив-реакція). Методика визначення полягає у постановці припущення про ТІМ (гіпотези) з наступною верифікацією.

- визнання існування «інтегральних» ТІМів, тобто. ТИМів груп, колективів, народів.

Що таке ТІМ?

Ще в давнину філософи зауважували, що люди різняться у своїх проявах і ці відмінності не завжди вдається пояснити фактором виховання. А. Аугустінавічюте запровадила поділ на 16 типів психіки, щоб пояснити індивідуальні психічні відмінності людей. У соціоніці основою психіки вважається обмін інформації власника психіки із зовнішнім світом. Соціоніка пропонує 8-елементну модель обробки інформації, що обґрунтовує існування 16 типів (у соціоніці ТІМів). В рамках моделі ТІМи відрізняються один від одного тому, що вони по-різному обробляють інформацію про зовнішній світ. З цього погляду кожен із 16 ТІМ «спеціалізується» на своєму секторі інформаційного простору.

Чи змінюється ТІМ під час життя?

У системній соціоніці прийнято точку зору, що ТІМ під час життя не змінюється.

Як можна всіх людей "запхати" в 16 ТІМів?

Це питання не нове для психології, де ще стародавні греки намагалися "запхати" все людство в 4 темпераменти: сангвініки, холерики, флегматики і меланхоліки. Будь-яка наука, що класифікує, зводить усе розмаїття проявів предмета дослідження до кількох основних і на їхній основі будує свою типологію. Тому будь-яка типологія або класифікація абстрагується від якихось другорядних особливостей і деталей. Соціоніка чинить так само.

Чи існують підтипи?

У рамках системної соціоніки використовується модель без підтипів. Різноманітність проявів представників одного ТІМу в системній соціоніці пояснюється різним "наповненням", тобто змістом, який визначається досвідом і вихованням конкретної людини, а також психологічними чинниками, що лежать поза компетенцією соціоніки (індивідуальний темперамент, фізіологічний стан тощо).

Що таке Модель А?

Модель А є умовним замінником психіки при розгляді інформаційної взаємодії психіки із зовнішнім світом. Модель А складається з 8 функцій, кожна з яких виконує оброблення свого аспекту інформаційного потоку. Функція має такі характеристики як розмірність (параметр глибини опрацювання інформації) і знак (сфера компетенції). Крім того, функції умовно об'єднуються в чотири блоки: Его, Суперего, Ід і Суперід. Его і Суперего об'єднуються в суперблок Ментал, а Ід і Суперид - у суперблок Вітал. Суперблок Вітал відповідає за автоматичну обробку інформації, а Ментал - за розв'язання нових завдань. Загалом у соціоніці є 16 моделей А, кожна з яких відповідає типу інформаційного метаболізму (ТІМ) психіки.

Про поняття аспекту і функції в ШСС

Аспект - це одна з восьми частин інформаційного потоку. Аспекти - ЧЕ, БЕ, ЧІ, БІ, ЧЛ, БЛ, ЧС, БС.

Психічна функція - це пристрій у психіці, процесор, який обробляє інформацію. Кожна функція в моделі ТІМу обробляє свою частину інформаційного потоку, свій аспект. Коли ми говоримо "функція БЕ" - це означає "функція, що обробляє аспект БЕ". Також ми можемо називати функцію, виходячи з її положення в моделі: Функції - 1-ша ("базова"), 5-та ("сугестивна") тощо.
Докладніше з цими поняттями можна ознайомитися в розділі «Теорія»

Що означає визначити ТІМ?

Визначити ТІМ людини - означає співставити її спосіб опрацювання інформації одній із 16 моделей ТІМ. З погляду системної соціоніки це означає, що досить установити розмірність, знаки функцій і ментальність/вітальність.

Чи можна достовірно визначити ТІМ?

У системній соціоніці вважається можливим визначення ТІМу з достатньою точністю за умови достатньої кількості інформації про того, кого типують. Точність визначення перевіряється шляхом зіставлення реакцій того, кого типують, і моделі ТІМ.

Чи можна визначити ТІМ за тестом-опитувальником?

З точки зору системної соціоніки для цього потрібно створити запитання, які містять однозначне аспектне навантаження, потрібно, щоб типіруємий однозначно зрозумів їх, і правильно відповів. Практика показує, що створити таку однозначність важко. Теоретично можна створити багато запитань, щоб мати змогу усереднити відповіді й отримати правильні висновки, але практика показує, що для цього потрібні дуже довгі тести, створення яких, поки що, є проблематичним..

Чи можна визначити ТІМ за зовнішніми ознаками?

Багатьом соціонікам-практикам впадає в око зовнішня схожість людей одного ТІМу. Однак зовнішня схожість може слугувати і "хибним другом". Поки що питання того, як ТІМ пов'язаний із зовнішністю, добре не вивчено, так само нам не відомі методики, які б формалізували зовнішні ознаки досить добре та зіставляли їх із моделями інформаційного метаболізму. Визначення ТІМ за зовнішністю буде можливим тільки після виявлення чіткого взаємозв'язку рис зовнішності та механізмів інформаційного обміну.

Чому необхідно спиратися на індикатори в ідентифікації ТІМу?

Ідентифікацією називається встановлення тотожності невідомого об'єкта відомому на підставі збігу ознак. Приміром, щоб сказати, що обраний чотирикутник є квадратом, нам необхідно знати відмітні ознаки квадрата (рівні боки і кути), і зіставити їх з ознаками обраної фігури за принципом "є/ні". Таким чином, виокремлюючи властивості, притаманні якомусь об'єкту і тільки йому, ми можемо розрізняти між собою різні об'єкти. Для ідентифікації ТІМу також необхідно знати відмінні властивості (розмірність функцій, знак і тальність). Кожна функція моделі характеризується неповторним поєднанням цих властивостей. Виокремлюючи їхні індикатори за принципом "є/ні", ми можемо точно визначити місце функції в моделі ТІМу, а отже, визначити ТІМ.

Про необхідність розуміння причини реакції в діагностиці

Коли ми спостерігаємо поведінку людини, її реакції, то мусимо розуміти, що одна й та сама поведінка може бути спричинена різними думками та внутрішніми причинами. І різниця між ТІМами проявляється насамперед у мисленні. Наприклад, якщо ми візьмемо кілька людей, яким важко зателефонувати і привітати - у кожного з них може бути свій страх, своя проблема, причина. І тільки її точне розуміння може вказати на функцію, з якої походить хвороблива реакція, і допомогти визначити її положення.

Чи залежать знайдені параметри від стилю написання, вжитої лексики?

У діагностиці аналізується мислення людини, причини тих чи інших уявлень, поглядів, рішень. Тому важливий смисловий зміст інформації, суть сказаного, те, на які параметри людина спирається, а не стиль викладу. Мислення людини не вийде за рамки її ТІМу, параметрів функцій, якщо зміниться їхнє (отриманий досвід, знання), стиль висловлення.

У чому полягає проблема порівняння з образом ТІМу?

Під час формування образу часто відбувається помилкове віднесення особистісних (нетимних) особливостей до тімних і поширення цього уявлення на весь ТІМ. Також знижує точність невірна діагностика, оскільки з кожним наступним невірно визначеним ТІМом образ стає дедалі хибнішим.

Для того, щоб уникнути цієї помилки, необхідно орієнтуватися на загальновизнаний зразок - модель ТІМу, порівнювати на рівні наявності параметрів функцій (розмірність, знак, тальність).

Детальніше про проблему образу ТІМу можна дізнатися тут: Егліт І.М.. Образ ТІМу

Про порівняння з поведінкою, конкретними проявами роботи функцій

Кожна функція характеризується неповторним набором параметрів (розмірність, тальність та знак), який збігається в представників одного ТІМа. Але це не означає, що в них має збігтися конкретний зміст цих параметрів (наприклад, страхи за одновимірними, прояви індивідуальності). Конкретний зміст випливає не з моделі, а з наповнення, яке некоректно порівнювати з огляду на його індивідуальність.

Чи можна фальсифікувати ТІМ?

Спостереження показують, що за рамки свого мислення за функцією людина все одно не може вийти. Тобто за достатньої кількості інформації, уточнюючих запитань можна вийти на істинний ТІМ.

Яким чином можна визначити можливу фальсифікацію в типуванні?

- Немає явних індикаторів тальності (не простежуються вітальні реакції - автоматизм, спонтанність)

- Не виявлено мінус за якістю у функціях різної вертності

- Типований залишається за всіма функціями в рамках називання норм, немає явних індикаторів багатовимірності та/або одновимірності.
У цих випадках ефективним залишається інструмент розмірностей, що дає змогу, приміром, відрізнити істинну нормативність від називання норм за умови неволодіння ними одновимірною функцією. Також можуть допомогти завдання на запис думок, що дають змогу визначити тальність, і твори за аспектами на широкі теми, в яких можуть проявитися параметри функцій.

Про ознаковий і модельний підходи в діагностиці

Під час діагностики розрізнення може відбуватися на рівні "більше/менше" проявлено властивість або на рівні "наявність/відсутність" властивості.

Перший варіант використовується в так званому ознаковому підході. Під ним розуміють співвіднесення проявів того, кого типують, з якою-небудь описовою ознакою (базис Юнга, ознаки Рейніна, опис роботи функції, блоку, типу).

Його основними недоліками є:

- відсутність взаємовиключності проявів полюсів. Наприклад, не можна сказати, що логік не може проявити якостей етики, а прояви статики виключають прояви динаміки. Оцінка відбувається виключно за кількісним критерієм (чого більше) на підставі чуття типувальника і є неточною

- розмитість описів ознак

- відсутність чіткого поділу між ТІМним та особистісним в описі ознак

Альтернативою є модельний підхід. Його перевагами порівняно з ознаковим можна назвати:

- розрізнення на рівні "наявність/відсутність" властивості, що є більш точним

- унікальність набору властивостей для кожної функції, що дає змогу визначити ТІМ за допомогою визначення місця в моделі однієї функції

- восьмикратна перевірка отриманого результату завдяки визначенню положення всіх восьми функцій у моделі.

Докладніше з відмінностями двох підходів можна ознайомитися у статті Эглит И. М. "Точность диагностики ТИМа. Сравнение двух подходов".

Що дає знання ТІМу?

ТІМ (або, правильніше модель ТІМу) описує досить широкий спектр явищ під час взаємодії людини з навколишнім світом. Напевно, одним із найважливіших наслідків моделі А є функціональна спеціалізація психіки. Тобто знаючи свій ТІМ можна визначити сферу найбільш сприятливої професійної діяльності. Модель також пояснює багато поведінкових реакцій - сферу прийнятних і відкинутих цінностей. Модель пропонує пояснення механізмам орієнтації та управління психіки, а також механізми встановлення певних взаємовідносин між ТІМами. Знання ТІМа може допомогти зрозуміти особливості поведінки себе та оточуючих, відповісти на питання вибору професії, супутника життя, полегшити взаємодію з оточуючими, будувати оптимізовані робочі колективи, прогнозувати поведінку невипадкових груп людей.

Де закінчується компетенція соціоніки? (Що може і чого не може соціоніка?)

Соціоніка розглядає лише інформаційний бік взаємодії людини з навколишнім світом. Соціоніка не враховує статевих, фізіологічних, культурних відмінностей. Також, ТІМ не визначає таких понять як "розум" у широкому сенсі цього слова. Соціоніка, будучи досить узагальненою моделлю, не може пояснити або передбачити кожну конкретну дію чи висловлювання людини.

Про співвідношення ТІМів у ШСС і в інших школах

Школи оперують однаковими назвами понять, але вкладають у них несхоже смислове наповнення.

Для аспектів використовують різні позначення, наповнення аспектів відрізняється, місцями істотно.
Школи спираються на різні уявлення про значущі, визначальні властивості моделі ТІМа, використовують різні підходи до діагностики. Характерні властивості моделі певного ТІМа в одній зі шкіл не вважаються характерними в ШСС, і навпаки. Це різні системи координат, тому ТІМ А в одній системі цілком може бути ТІМом Б в іншій.

Чи може соціоніка прогнозувати стосунки між людьми?

Соціоніка описує особливості сприйняття й опрацювання інформації людьми, і ці закономірності в будь-якому разі проявляються в спілкуванні, впливають на їхнє формування та розвиток. Приміром, за ф.4 людина болісно сприймає негативні оцінки, критику. Відповідно, у спілкуванні з людиною, якій властиво помічати, як інші діють у цій царині, оцінювати, можливе постійне виникнення болісних реакцій (негативних КЕ).

Те, в якій саме формі реалізуються ці закономірності, залежить уже від самих людей, їхніх особливостей. І реакція на прояви цих закономірностей (приміром, спроби підлаштуватися чи бажання розірвати стосунки) теж залежить від конкретних стосунків і людей, їхніх бажань.
Соціоніка - хороший інструмент для розуміння мислення і причин поведінки людини, і, як наслідок, вона може показати причини тих чи інших реакцій у стосунках, особливостей взаємодії. Але що конкретно зробити з цією інформацією, залежить уже від конкретних людей і їхніх бажань у цих стосунках.

Чи може інформація, озвучена по Іду, зачіпати дуала по ф.4?

Наші спостереження показують, що це малоймовірно, тому що роздуми, міркування частіше йдуть від Его, до того ж за одновимірними функціями часто зачіпає критика, оцінки, вимоги відповідати суспільним нормам. А подібні особливості не притаманні Іду з огляду на його індивідуальність, спрямованість на особисті інтереси....

Про цінності квадри

Як правило, людині більше цікава інформація щодо аспектів її блоків Его і Суперід, вона охочіше говорить про них, іноді прямо озвучує, що ці царини для неї дуже важливі. Тоді кажуть, що ці аспекти в нього в цінностях. Але, звісно, бувають випадки, коли на певному відрізку життя людині стає цікавою інша інформація. Це може бути пов'язано з віковим розвитком, зі спотвореннями, з особливостями наповнення. Потрібно завжди пам'ятати, що говорити людина може від будь-якої своєї функції.
До того ж, якщо аспект у людини неціннісний, то це зовсім не означає, що вона заперечуватиме все, що до цього аспекту належить. Наприклад, якщо говорити про цінності на кшталт любові, рівності, справедливості, професіоналізму тощо, то дуже багато хто погодиться з ними (незалежно від квадри), вони сприймаються як загальнолюдські, бо є вищими за окремі ТІМи. Але носіями цих цінностей є все-таки певні квадри, і ставлення до кожної з цих цінностей, уявлення про те, як вона проявляється в житті, у кожної квадри різне. Наприклад, розуміння стосунків або професіоналізму третьою і четвертою квадрами - різне (зважаючи на різницю блоків і знаків).

Про соціоніку та ПЙ

У цих дисциплін різний предмет вивчення. І спроби пояснити явища, що спостерігаються в одній із систем, за допомогою закономірностей, що діють в іншій системі, не є коректними.

Про механізм розмірностей

Кожна наступна функція має новий параметр (розмірність), якого не було в попередньої. Параметр досвіду є у всіх функціях, це "базова комплектація" будь-якої функції. У двовимірної функції з'являється додаткова "опція" - параметр норм. Однак двовимірна функція, незважаючи на наявність параметра досвід, не проявляє властивостей одновимірної (для якої параметр досвід - єдиний, на який вона спирається). У розумінні, оцінці ситуації, у діях вона спирається на всі доступні їй параметри, тобто й на норми.

Аналогічно відбувається і в разі ситуативної функції. Вона володіє нормами, проте в оцінці ситуації демонструє нову властивість, недоступну нормативній функції, - врахування конкретної ситуації (і можливість відступити від норм, якщо ситуація того вимагає).

Чи пов'язані вираженість функцій і розмірність?

Вираженість функції - неінформативний показник, оскільки може бути за будь-якої мірності, навіть на рівні досвіду, наповнення функції. Його неможливо точно виміряти, тому необхідно виключити в типуванні.

Механізм розмірностей дає змогу розмежувати й відокремити параметри, за допомогою яких функція обробляє інформацію, від її наповнення (яке в будь-якому разі обробляється в межах тих самих параметрів).

Здобувши технічну освіту, етик матиме більший багаж знань, тобто наповнить свою логіку, але інформацію з логіки оброблятиме не вище, ніж із другою розмірністю.
Розмірності функцій, як і інші властивості функцій, визначаються з опорою на індикатори

Індикатори розмірності функції
Індикатори знака функції
Індикатори вітала/ментала
Програма "Довідник індикаторів"

Про поняття доречності та розмірності функції

Уживання слова "доречність", навіть у поєднанні з фразою "це залежить від ситуації", ще не свідчить про ситуативне опрацювання інформації функцією. Потрібно уважно ставитися до подібних виразів і робити висновки з огляду на те, на які параметри людина орієнтується у своїх уявленнях.
Розглянемо поширений приклад доречності за БС: "на діловій зустрічі або в театрі не доречний спортивний костюм". Це соціальні норми, прийняті правила, а не ситуативний розгляд. Є якийсь шаблон того, як треба чинити, і це називається доречністю. Ми не бачимо тут розуміння відносності норм, виходу за їхні рамки, оцінки з урахуванням обставин конкретної ситуації.

За якими функціями людина може ігнорувати громадську думку?

Ігнорувати повністю може або одновимірна функція, або будь-яка функція віталу (і багатовимірна, і маловимірна), якщо ця громадська думка суперечить життєвим інтересам цієї людини. Незважаючи на те, що це може зовні виглядати зухвало, але потрібно бути уважним, бо багатовимірні вітальні функції в глибині душі розуміють, що ігнорувати соціум можна тільки до певної межі.
Багатовимірні ментальні функції все одно враховують громадську думку. Вони можуть вийти за рамки, якщо ситуація того вимагає, але усвідомлюють це і не ігнорують повністю.

Про кількість варіантів і розмірність інтуїції

Зустрічається думка, що велика кількість варіантів - це ознака багатовимірності інтуїції. Однак це не так: варіанти можуть виходити з досвіду, і навіть не свого, а того, що запам'яталося з життя інших, з книжок.
У визначенні розмірності важливою є не кількість варіантів, а якісне розрізнення градацій серед варіантів, те, на що людина орієнтується під час вибору. В одновимірних інтуїтів спостерігається відсутність зв'язків між цими варіантами, нездатність спиратися на якийсь критерій вибору між ними (крім досвіду і власних відчуттів).

Щодо непомічення страхів з маловимірних

Трапляється ситуація, коли людина не помічає у себе страхів за маловимірними функціями. Це може бути викликано такими причинами:

- оскільки одновимірні функції за визначенням індивідуальні, то й страхи, царини, в яких вони містяться, різнитимуться

- також імовірний варіант, що людина не дуже уважна до своїх психічних реакцій, не помічає постійного витіснення хворобливих переживань, через одновимірність не може припустити, що це "не норма".

- крім того, трапляється ситуація, коли справжні причини страху маскуються під інший аспект (наприклад, під аспект багатовимірної функції, за яким зізнатися в страху не так страшно і соромно).

Для дослідження та визначення справжньої причини страхів необхідно постійно спостерігати за своїми емоціями, фіксувати всі моменти, коли виник психологічний біль, спалахи роздратування, бажання відвернутися та інші реакції.

Більш детально з темою відстеження своїх реакцій за моделлю можна ознайомитися у цій збірці.
Також становить інтерес тема «Самоспостереження інтуїта за сенсориками», в якій свій досвід спостережень описує Yanaell.

Чи можна натренувати "слабкі" функції?

Будь-які функції можна розвинути шляхом тренування. Однак ТІМ від цього не змінюється, у системній соціоніці вважається, що мірності та знаки функцій не змінюються. Таким чином тренування функцій призводить до наповнення функцій досвідом, але не призводить до зміни ТІМу.

Чому реакції за одновимірною функцією різняться у представників одного ТІМу?

У випадку одновимірної функції, яка спирається на свій досвід, на якісь особисті індивідуальні уявлення, не може бути єдино можливих реакцій, проявів.

Єдине спільне, що є в одновимірних функцій, - це такі параметри: індивідуальність функції, опора на досвід, наявність керуючих емоцій маловимірних функцій. На ці властивості й потрібно орієнтуватися. А те, у чому конкретно вони проявляться, важко спрогнозувати

Детальніше з темою одновимірних функцій можна ознайомитися у збірці.
А за цим посиланням можна знайти таблицю емоцій, що керують, і співвіднесення їх зі смисловими індикаторами.

Про "вимогу норм" одновимірною функцією

Одновимірна функція може закликати до норм, однак робить це не через розуміння, що так треба, так заведено чинити в суспільстві, а якщо це зачіпає її особисті інтереси, індивідуальні уявлення. Свою думку щодо одновимірної функції людина може озвучувати у вигляді норми, бо могла спостерігати на досвіді, що на норми соціум реагує згодою.

Наприклад, якщо хтось у суспільстві виявляє негативне ставлення, і одновимірному БЕ-тику хочеться, щоб людина припинила, він може озвучити прохання нормативно: не можна в суспільстві матюкатися. Він знає, що суспільство його в цьому підтримає. Однак, якщо йому вказати на норму у стосунках, що ось так у стосунках правильно, і закликати до виконання, то він може проігнорувати цю пораду. Бо керується своїм бажанням, а не тим, як заведено

Про називання норм одновимірною функцією

Називати норми людина може за будь-якою функцією, навіть за одновимірною (вона з досвіду може знати про їхнє існування). Різниця між нормативною та одновимірною функцією полягає в тому, як людина ставиться до цих норм, чим обґрунтовує необхідність їх застосування. Нормативна функція (особливо ментальна ф.3) не просто називає норми, а постійно їх застосовує, посилається на авторитети і на те, що так заведено, так усі роблять. Є прагнення відповідати цим нормам, не виходити за рамки загальноприйнятого, бути "правильним".

Одновимірній функції важко оцінити свою відповідність нормам, правильність своїх проявів. В її випадку знання про норми ґрунтується на досвіді - я пробував так, у мене вийшло. І ці досліди порівнюються не за правильністю, а за одновимірним відчуттям приємності/неприємності (подобається/не подобається). Детальніше про тонкощі розрізнення норм і досвіду - дивіться тут

Про можливість визначити одновимірні функції за допомогою текстів

Ми часто стикаємося зі спробами виявити одновимірну функцію шляхом читання одного або кількох текстів за аспектом. Цей підхід є спрощеним і недостовірним. Одновимірні функції - індивідуальні, тобто для кожної людини існує свій набір, що впливає на неї негативно. Якщо якась інформація викликала болісну реакцію за одновимірною в одного представника ТІМу, це не означає, що такий ефект буде спостерігатися в усіх представників цього ТІМу.
Занурення в аспект - це не читання одного тексту, це приклад того, що людина може спостерігати постійні, повторювані реакції на масоване надходження інформації щодо певного аспекту. Це не працює як тест: почитайте цей текст і скажіть. Можна взагалі жодних текстів не використовувати, а спостерігати за тим, від занурення в яку інформацію виникає психологічний біль, страх, бажання відвернутися.

Чи можливі інтереси за четвертою функцією

Інтерес за четвертою функцією також можливий, як і за будь-якою іншою. Адже за четвертою функцією виникають не тільки болісні реакції, може спостерігатися індиферентне сприйняття або інтерес. Часто цікаво побачити, як інші сприймають цей аспект, особливо, коли це роблять майстри (тобто люди, у яких ця функція багатовимірна).
У різні періоди життя, за відповідних обставин, цікавою може бути інформація з будь-якого аспекту. Адже навколо нас оточують різні сфери, з якими доводиться стикатися. Особливо це актуально в юності, у період, коли заповнюється блок Суперего, і людина сфокусована на ньому.

Про те, чому не всі прояви за одновимірною зачіпають

У людини на рівні досвіду є три види реакцій: подобається/не подобається/байдужий. З огляду на те, що одновимірні функції індивідуальні, то неможливо передбачити, яка саме інформація викличе болісну реакцію в конкретної людини.

Також трапляється ситуація, коли за однією з одновимірних функцій у людини більш виражені болісні реакції, ніж за іншою. Це може пояснюватися великим негативним досвідом, несприятливими умовами, в яких людина змушена відчувати постійний негативний вплив за функцією.

Чи можливі болісні реакції за сугестивною?

За нашими спостереженнями, страхи є в обох одновимірних функціях - і в четвертій, і в п'ятій.

З теоретичних передумов найбільшу кількість страху можна було б очікувати в четвертій функції. Що явно відбивається в одній із назв четвертої функції - "больова". Болісність викликає страх, страх викликає болісність. Всупереч очікуванням найбільшої кількості страхів від "найболючішої" в моделі - ф. 4, у результаті опитування ми отримали не меншу кількість проявів страхів за ф. 5.

Детальніше можна почитати ось тут:

Эглит И. М., Пятницкий В. В. Исследование страхов в одномерных функциях

Эглит И.М. Неадекватная работа одномерных функций

Материалы сборника "Одномерные функции, их работа и определение"

Суггестивная функция

Чому не всяка діяльність із сугестивної приваблює?

Оскільки сугестивна функція є одновимірною, то опрацювання інформації за нею може супроводжуватися болісними реакціями, енерговитратністю, страхами. Тому людина за сугестивною функцією може віддавати перевагу любити спостерігати і слухати, а не проявляти себе на показ іншим (але це не варто розуміти як те, що людина за сугестивною не може втягнутися в діяльність, захотіти зробити сама).
Також необхідно враховувати те, що не всяка інформація за сугестивною є цікавою, привабливою для конкретної людини, інтерес і вподобання за сугестивною функцією є індивідуальними.

Про відмінності сугестивної від активаційної

Іноді виникають прохання пояснити різницю проявів сугестивної та активаційної функції. Але якщо перейти з розмірностей на поведінку, то ми знову займемося ознаковим підходом. Однозначних відмінностей у поведінці не існує: ми спостерігали вихваляння, захопленість, натхнення, бажання слухати, бачити, бажання зробити самому, навчитися в обох функціях.

Як такі схожі прояви розрізнити тільки за зовнішньою поведінкою? Ніяк. Розрізнити можна тільки за допомогою лінійки розмірностей.
Якщо функція спирається тільки на своє відчуття реальності, то це одновимірність. У шостій функції (активаційній) ми можемо виявити володіння нормами.

Як відрізнити відхід від норм одновимірної функції від відходу ситуативної?

І одновимірна, і ситуативна функція можуть відходити від норм. Важливо визначити, чим це викликано. Одновимірна функція не має "механізму" порівняння з еталоном, тобто спирається виключно на набутий досвід і власні відчуття. При цьому може й нормативні уявлення запам'ятати як досвід: "спробували, вийшло, будемо так і далі".
Ситуативна функція має параметр норм, враховує загальноприйняті уявлення, але може від них відійти, обирає найпридатніший підхід залежно від умов конкретної ситуації (може і нормами "обійтися", якщо вважатиме достатнім).

Як розрізнити нормативність і ситуативність

Нормативна функція має у своєму арсеналі певний набір шаблонів. І кожну конкретну ситуацію вона оцінює з погляду того, який шаблон тут слід застосувати, як буде найбільш правильно. Таких програм, прийомів може бути багато, на різні випадки життя. Наприклад, за БЕ: потрібно вітатися зі знайомими людьми, якщо в селі - вітатися і з незнайомими теж, у Франції - "Bonjour!" тощо. Якщо зовсім незнайома ситуація - орієнтуватиметься на те, як роблять інші, і намагатиметься не виділятися.
Ситуативна функція від початку (з народження) по-іншому мислить. Міркує як буде краще, оптимальніше (а не як правильніше) вчинити в даній ситуації з урахуванням усіх нюансів. Норми вона теж знає, але для неї вони дуже відносні, є розуміння, що іноді краще вчинити якось по-іншому, а не застосовувати звичний шаблон....

Яке значення несуть багатовимірні функції?

Можливість без страху (без оглядки) творити в цих аспектах і створювати щось нове.
Звичайно, далеко не всі стануть першовідкривачами. Але якщо розглядати людство загалом, то рухають його вперед люди за багатовимірними функціями. Потрібно пам'ятати, що ми частини єдиної системи - соціону, і в ній ми виконуємо якусь функцію.

Чи помиляються за багатовимірними?

Поширена думка, що багатовимірні функції ніколи не помиляються. Але це зовсім не так за нашими спостереженнями. Усі помиляються, тільки щодо багатовимірних людина набагато менше напружується і переживає, спокійніше і конструктивніше ставиться до своїх промахів. Багатовимірні функції готові отримувати ці помилки, для них це і є результат, з яким потрібно працювати. А маловимірні так і залишаються зі своїм результатом через страх повторення помилки, болісної реакції. Тобто основна відмінність у тому, яка енергетична реакція супроводжує цей результат.
До того ж, для багатовимірних функцій, особливо для базової, досить характерно відчувати, що межі досконалості немає, що можна краще, геніальніше. Це не розпач, не жорстка оцінка без градацій "або добре, або жахливо", а розуміння, ґрунтоване на нюансах ситуації та моменту.

Чи можливо відчувати почуття сорому за багатовимірними функціями?

Помилки за багатовимірними функціями супроводжують спокійні енергетичні реакції на кшталт: "помилився, буває, це не страшно і не кінець світу".

Якщо ж виникає сором, почуття приниження, паніка, страх, то, найімовірніше, ситуація зачіпає за маловимірною функцією. У цьому разі справжня причина може маскуватися під багатовимірну.

Детальніше можна ознайомитися тут і тут

Чи завжди проявляються всі розмірності функцій у відповідях?

Усе залежить від формулювання запитання. Якщо запитання на досвід або володіння нормами, то багатовимірна функція може обмежитися цими параметрами. Якщо запитати, скільки буде 2+2, то, найімовірніше, ми отримаємо відповідь "4" практично від будь-якого ТІМа.
Щоб вивести людину на багатовимірні міркування, потрібно ставити запитання саме на ситуативність, формулювати його так, щоб не існувало однозначної (загальновідомої) відповіді, було місце, де розгорнути думку, показати всі розмірності.

Чи може кількість варіантів говорити про багатовимірність функції?

Варіанти можна наводити на рівні будь-якої розмірності, навіть на рівні досвіду.
Суть параметра ситуації - опрацювання інформації з урахуванням конкретної ситуації. Цей параметр відзначається, якщо людина пояснює (бажано на реальних прикладах), як саме її думки, дії, оцінки, наведені варіанти за цією функцією залежать від ситуації, показує гнучкість порівняно з нормативним підходом.

Чи можливе обмірковування за віталом?

Віталу не притаманне усвідомлене міркування, відстеження, тобто знаходження цього аспекту у фокусі уваги.

Разово людина може замислитися і про вітальні аспекти. Це такі імпульсивні разові занурення, коли виникає питання і доводиться зупинитися, замислитися. Це не ментальні роздуми, міркування, в яких людина ставить питання, а просто озвучування проблеми, яка виникла. Також за віталом мислення може відбуватися у вигляді картинки, фільму, який переглядаєш. Але складність, відчуття "виштовхування" виникає в тих випадках, коли необхідно сформулювати, викласти думку.

Про раптове осяяння і тальність

Часто виникає питання, як відрізнити раптове усвідомлення по віталу від особливостей знаходження будь-якого нового рішення (коли всі фрагменти в один момент складаються в картину).
Важливо спостерігати мислення безпосередньо в процесі розв'язання будь-якого завдання (а не тільки в момент самого знаходження рішення). Це допоможе виявити ментальне обмірковування, відстеження, роздуми, під час яких знаходиться те саме рішення. Або виявиться властивий віталу автоматизм, усвідомлення постфактум, виштовхування, складнощі із зануренням у роздуми. У цьому разі рішення виникає "саме по собі", без попереднього обмірковування в процесі цього рішення....

Про запам'ятовування інформації та тальність

Інформація сприймається за всіма функціями. Різниця в тому, що за ментальними функціями усвідомлення, оцінка, обмірковування відбувається в режимі реального часу. А по віталу інформація теж сприймається і відкладається десь, але усвідомлення може виникнути постфактум, а не у вигляді обмірковування в момент сприйняття.
Як у такому разі виявити тальність? Краще використовувати завдання у вигляді запису, фіксації думок у режимі реального часу. Це допоможе виявити те, що людина обмірковує, ментально відмічає.

Про знання існування мінусової зони і знаку функції

Якщо людина має плюсову функцію, то це не означає, що вона не в курсі, що існує зона мінуса, не може сказати про неї, позначити її. Наприклад, плюсова БЕ не означає, що людина не в курсі того, що є негативні стосунки. Питання в тому, наскільки вона сама орієнтується в цьому мінусі, наскільки володіє ним.

Про використання частки "не" та мінус функції

Цей індикатор часто розуміють формально: якщо є заперечення, використання частки "не", опис мінусової зони, - отже, функція зі знаком мінус. Але важлива не просто згадка зони мінуса, а компетентність у ній, підхід функції, які краще спостерігати на закінченому смисловому уривку. Плюсові функції можуть описувати зону мінуса, але як неприйнятну, те, що хочеться відрізати, уникнути. А мінус орієнтується в цій зоні, може адекватно її сприймати, перебувати в ній. Також в описі мінус може проявлятися в послідовному відсіканні зайвого без його уникнення. Посилання на тему

Про некомпетентність багатовимірної плюсової функції в зоні мінуса

Ми говоримо, що плюс не компетентний у зоні мінуса. Тобто ні перша, ні друга, ні інші функції не зможуть поводитися адекватно в цій зоні, не зможуть розв'язувати проблему багатовимірно. Перебування в зоні мінуса рівнозначне влипанню за одновиміркою, тобто повна розгубленість, хворобливість, неможливість думати ні про що інше, доки ситуацію не вичерпано, прагнення вибратися з цієї зони. Якщо є можливість перевести ситуацію в зону плюса, і якщо відбулося таке переведення, тоді людина починає мислити відповідно до розмірності функції.

Чи можуть плюсові функції використовувати досвід потрапляння в зону мінуса?

У плюсової функції потрапляння в зону мінуса фіксуються як окремі, непов'язані між собою точки. Це виглядає як засліплення і результат. У цій зоні немає адекватного мислення, реакції відповідно до розмірностей, немає здатності оцінити свої дії, присутні хворобливі відчуття, бажання скоріше вибратися в плюс. Цей досвід може запам'ятовуватися як ситуація, яку прагнеш не допустити, уникнути. Але, незважаючи на наявність досвіду, нова ситуація потрапляння в мінус супроводжується такою самою неадекватністю, некомпетентністю, не з'являється володіння мінусом.

Про сприйняття мінуса за якістю мінусовою функцією

Часто виникає запитання, чому люди з мінусовою функцією прагнуть піти з мінуса за якістю, не люблять перебувати в цій зоні. Річ у тім, що прояви мінуса за якістю в суспільстві не вітаються, вважаються неприємними (агресія, конфліктність, несмак, бруд тощо). Більшість людей, незалежно від ТИМа, не отримують задоволення від цих проявів. Різниця між мінусовою і плюсовою функціями в компетентності: або вона є, або в ній відбувається повна втрата орієнтації (неможливість дати оцінку тому, як я себе в цьому поводжу, безглуздість, неадекват, відчуття, що "несе"). Мінусова функції орієнтується в зовнішніх проявах мінуса. Для неї це не панічна дія, а цілком зрозумілий негативний прояв. Його можна градуювати, наприклад, у царині мінуса БЕ: більше злості, менше, або товсте презирство, або тонкий натяк, таке собі фе тощо.

Як відокремити індивідуальність від особистих уподобань?

Кожна людина має уявлення про власні вподобання й озвучує їх, це не завжди свідчить про індивідуальність функції. Від блоку Его можна озвучувати індивідуальну думку, однак при цьому людина обґрунтовує таке відокремлення своїм багатовимірним усвідомленим вибором - вона йде проти усталених думок. Це нестандартне рішення. В індивідуальних функціях таке відокремлення - це не творчість, але відчуття розбіжності з іншими. Іноді воно неусвідомлене, а мова, мовні конструкції самі видають інформацію відокремлення. Ментальні функції блоку Его не вважають "за замовчуванням", що інші реагують також індивідуально.

Про особливості проявів Іда

В Іде все дуже індивідуально і складно через вік його заповнення. Уся схожість Ідів тільки в розмірності й автоматизмі. Саме на це й потрібно спиратися в оцінці. Там є якісь глибинні програми (можливо, програми роду), які теж не досліджені, але які виявляються сильнішими за наші бажання. Ід потужно працює так, як працює, часто неочікувано, наче хтось відключає твій розум і сам керує. Тільки те, що не суперечить цій програмі, може бути поступово змінено через ментальні функції Его.

Про спрямованість блоку

Ми рідко спостерігаємо однозначно оформлену словесно спрямованість. Частіше спостерігається обопільна спрямованість, залежно від завдання одна з функцій стає метою, а інша інструментом. Тому загальна спрямованість блоку лежить ніби пластом вище, у якійсь більш загальній меті (завданні) функціонування мислення (людини).
Детальніше можна ознайомитися тут

Як розрізнити блок і переведення?

Якщо явно видно, що аспекти звучать у парі й один розгортається в полі іншого, то краще зазначити блок. У разі, коли людина починає в одному аспекті, а закінчує в іншому і явного зв'язку і взаємопроникнення не видно, то відзначаємо переведення.
Посилання на тему

Ще одне посилання

Про те, чому не завжди відбуваються переведення з одновимірної функції в багатовимірну?

Одновимірні взагалі індивідуальні, можливі різні реакції, тут багато чого і від досвіду залежить. Тобто тут однозначно передбачити реакцію навряд чи можна. І багато що залежить від особливостей ситуації. Якщо ситуація зачепила, болісно зачепила, то виштовхнути себе на Его буває дуже складно, зависаєш у цій реакції.