Індикатори розмірності функції

1. Опис безпосереднього сприйняття на рівні досвіду (подобається/не подобається, я так відчуваю тощо); або опис власного досвіду у вигляді: "я таке спостерігаю", без порівняльних оцінок із будь-яким еталоном (авторитетним джерелом, прийнятими в суспільстві уявленнями, правилами, домовленостями)

Параметр досвіду (Ex)

Приклади:

Мені десь три роки тому подобалася музика масова, попсова, взагалі не надто думала про музичний смак, що є, те й слухала. А потім я познайомилася в мережі з одним хлопцем, він мені одного разу дав послухати неймовірно гарну музику, це була джазова композиція, і після цього я стала слухати джаз, а попсу тепер не люблю.
У живописі я в художній школі дізналася про різні стилі живопису, ну мені подобається постмодерністський стиль, та й реалізм теж, і імпресіонізм. У живописі тільки не подобається потворність, типу стилю дада. Щось типу перевернутих унітазів і купи сміття. (Ex, БС, ф.2)

Ну, ось нещодавно, був випадок. Я купила банку з кукурудзою. Удома (тобто у нас у гуртожитку одразу ж виникла проблема з тим, як її відкрити, звичайної відкривачки в нас не було, а коли я купувала цю банку, то не подумала про те, що я потім не зможу її відкрити (в думках, мабуть, була десь в іншому місці), так от, подруга одразу ж почала наїжджати, мовляв, думати треба, перш ніж купувати, я їй сказала, не парся, зараз щось придумаємо, і я за секунду придумала, як відкрити банку, я згадала, що в мене був доволі таки міцний ніж, а в дитинстві я частенько відкривала подібні банки ножем, ну, власне, я знайшла ніж, раз-два і все було готово, власне, подруга, як завжди, сказала, що мені щастить, мовляв, "легко тобі живеться", сама вона не додумалася до ножа (Ex, ЧЛ, ф. 3 )

Як Ви створюєте затишок і комфорт? Як інші оцінюють ваше вміння у створенні затишку і комфорту? Чи згодні Ви з ними?
У моїй кімнаті на батьківській квартирі було надзвичайно затишно, я навалив туди всього, що мені було потрібно, притягнув купу речей, дрібничок, гарних книжок з яскравими обкладинками і таких самих дисків, навалив у три гори, обклався пухнастими ковдрами і почувався просто чудово. Не можу уявити вищого ступеня комфорту, було чудово. Тепло, м'яко і затишно, безліч зручних меблів і абсолютно всього, що може потрапити під руку, купа улюблених речей, сувенірів і просто красивих ніштяків. (Ex, БС, ф.3)

2. Освоєння чогось "методом тику" (накопичення досвіду).

Параметр досвіду (Ex)

Приклади:

Як Ви ставитеся до інструкцій? Як Ви ними користуєтеся? Чи можете самі написати інструкцію? Якщо так, то яку?
Критично ставлюся. Вношу необхідні корективи.
Користуюся чужими інструкціями за потреби.
Можу й сама написати. 
Ну, інструкцію із запуску космічного корабля навряд чи напишу: хоча, якщо всерйоз спантеличитися і доступ до інфи отримати, то справа реальна. Інша справа - а воно мені треба? Взагалі, інструкціями в побутовому сенсі практично не користуюся: "метод тику" для мене цікавіший. (Ex, ЧЛ, ф.8)

Будь-яка нова технічна іграшка, програма. Усе освоюється "методом тику". Так я освоювала вінди, юнікс, лінукс, весь МС офіс. Коли вибирала фотокамеру, чоловік на мене шикав, бо мені потрібно на всі кнопочки в магазині натиснути і подивитися, що буде, порівняти результат.
В інструкцію я лізу виключно в разі складних функцій, коли доступ до них неочевидний. Інакше шукаю сама, застосовуючи весь багаж знань, досвіду і логічне мислення. (Ex, ЧЛ, ф.5)

Коли думаю, що розберуся сама і мені не хочеться читати інструкцію з обслуговування будь-чого (наприклад, мобільника або нової програми в комп'ютері), дію "методом тику": "тицкаю" по кнопочках, дивлюся, що виходить (Ex, ЧЛ, ф.1)

3. Перерахування ситуацій досвіду (за наявності ознак перерахування досвіду, що спав на думку, тобто "ситуаціями" називаються різні досліди)

Параметр досвіду (Ex)

Приклади:

Необхідно класифікувати (вибрати одне): музичні стилі; транспортні засоби; податки; паливо; тварин.
Так, мені захотілося все, що тут запропонували класифікувати.
Музичні стилі. Чесно, не зовсім пам'ятаю, які стилі в музиці є. Рок, джаз? Чи це жанри? Так, ну класифікувати їх можна: 1) за роком виконання 2) за авторами виконання 3) за країнами, де виконували цю музику 4) за мовою, якою виконують пісню музики 5) за тривалістю самого треку.
Транспортні засоби. Так, ну це автомобілі, автобуси, літаки тощо. Їх можна класифікувати за: 1) способом переміщення 2) за розмірами 3) кольором 4) за роком виготовлення тощо.
Податки. Про податки мало, що знаю. Ну думаю можна за ознакою погашені/непогашені. Та ще є податки на землю, на продукти тощо. Ну їх можна класифікувати за сферами, які вони зачіпають. Там комунальні, освітні, земельні, продовольчі тощо.Паливо. За складом оливи цього палива, за місцем виробництва (або за країною виробництва) цього палива, за якістю цього палива, за фізичними властивостями, там легкозаймисте або важкозаймисте, за тривалістю горіння. (Ex , БЛ, ф.5)

4. Відсутність інструменту порівняння інформації:

• Неможливість прирівнятися до якоїсь фіксованої норми, шаблону, правила.
• Знання норм, але невміння ними користуватися
• Використання замінників норм

Одновимірність

Приклади:

Мені важко назвати деякі речі неадекватними. Це особливості цих людей і давати оцінку "адекватного/неадекватного" ... А яка норма? І з чим порівняти? Де знаходиться стандарт? Людина поводиться так, я поводився інакше. Ну, це неадекватно? Я не знаю. (Одновимірність, ЧІ, ф.4)

Логіка - це властивість мозку, властивість пам’яті запам'ятати та використовувати ту саму мову, ті самі зображення, символи тощо в процесі міркувань. Загальновизнане розуміння? А що це? Швидше за все, немає нічого загального прийнятого. (Одновимірність, БЛ, ф.5)

Я думаю, що найбільша моя проблема - це не розуміння, як позначити якесь ставлення. Я, напевно, ніколи не зможу дати визначення, що таке любов, дружба. Причому тут проблема не в озвучуванні, я всередині не можу знайти відповідь на запитання, як відчувається любов, і як відчувається дружба, як відчувається приятельство, як я взагалі маю відчувати ставлення до когось. Коли я прислухаюся до себе, то мені здається, що всі, абсолютно всі відчуття різні. Я схожих не знаходжу, а тому не можу об'єднати в групу під якоюсь назвою (а може, навпаки, дуже схожі й не можу розрізнити?) Я не бачу якихось важливих відмінних ознак, коли одне ставлення можна якось визначити, або віднести до якоїсь групи. І тому в мене виникає іноді відчуття, що я поводжуся однаково з людьми малознайомими, з близькими знайомими, з молодшими, старшими. Люди це називають панібратством. А я не розумію, як розрізнити, який вигляд має мати це розрізнення. (Одновимірність, БЕ, ф.5)

Моє розуміння краси - мені здається, це все сягає корінням у дитинство, тоді були сформовані деякі стандарти, і я іду із ними по життю. Я не знаю, як узгоджується із загальноприйнятим. Що виходить за межі загальноприйнятого - про що взагалі питання? (Одновимірність, БС, ф.5)

- Як зрозуміти, яке ставлення до людей правильне, а яке ні?
- Я не розумію суть цього питання.
Хто визначає критерії правильності?
Я б сказала, чи прийнятне для мене ставлення до людей чи ні. Якщо таке ставлення не переслідується кримінальним кодексом, то це в основному прийнятне.. (Одновимірність, БЭ, ф.4)

Я не знаю, як більшість розуміє, що є моральним, а що ні, але якщо комусь не подобається стиль мого спілкування, то це їхні проблеми. Я не турбуюся про правильність свого розуміння, у мене є власні принципи. Припускаємо, що я не виходжу за верхню межу норми моралі. (Одновимірність, БЕ, ф.4)

У суспільстві є норми, коли тиск на людину вона сприймає нормально. Лінується людина, чи відмовляється виконувати свої обов'язки - коли вона сама це розуміє, то й до тиску на себе може поставитися як до чогось цілком природного. І тоді тиск на неї не зіпсує стосунків, не викличе опір. А от я абсолютно не можу відстежити такої ситуації, коли на людину треба б натиснути, щоб вона зробила щось конкретне, мені здається, що я не маю на це права, і що після такої спроби людина буде до мене погано ставитися. Через це не можу нормально керувати і відстоювати свої інтереси. (Одновимірність, ЧС, ф.4)

Норма - зі знайомими вітаються. Купа досвіду в цьому, йдеш, зустрічаєш знайомого, вітаєшся. Немає проблем. І раптом в один прекрасний момент виникає думка: а кого вважати знайомим? Бабуся, яка з нашого будинку, і яку я часто бачу - знайома чи ні? А якщо я з нею не спілкувалася, але тільки зустрічаюся часто? І ось тут ступор. (Одновимірність, БЕ, ф.5)

Прочитала сьогодні фразу: "Сенс є в усьому, його тільки треба побачити". Як мене "ковбасить" від неї. Я її сприймаю як спонукальну. І особливо "ковбасить" від самої необхідності пошуку сенсу. Впираюся як баран у ворота, навіщо в усьому шукати сенс, а просто так пожити не можна чи що? Тобто вона сприймається як щось таке, від чого не відвернешся, а дуже хочеться. (Одновимірність, ЧІ, ф.5)

Замінники норм:

"Усьому свій час" - для мене це щось на кшталт заклинання, щоб не заглиблюватися в те, наскільки щось своєчасне.

"Що не трапляється, все на краще" - якщо не вірити в це, то доведеться припускати в думках щось найгірше, а мені категорично не хочеться думати про найгірші наслідки, мені починає здаватися, що якщо я буду думати, то цим притягну найгірше. Це страх. Тому я використовую таке заклинання - все на краще. Можливо, мені тільки здається, що це погано, але я просто не знаю, що все це для мене - найкращий варіант, а могло бути й гірше. Мені здається, що якщо не дивитися в бік поганих подій, то їх начебто й немає. (ф.4, БІ, індивідуальне використання шаблонних фраз одновимірною функцією)

"Дуже старався - добре зробив, не старався - не зробив" (ф.5, ЧЛ, оцінка через кількість витрачених сил)

"Робота зроблена добре, якщо я не помітив недоліків" (ф.4, ЧЛ)

5. Своєрідність мислення, мислення не відповідає загальноприйнятим уявленням, не враховує їх

Одновимірність
Вітал

Приклади:

- Це однакові об'єкти чи різні (про тумбочку і стіл)?
- Вони можуть бути настільки схожими, що в принципі можна зробити тумбочку так, що ти не зрозумієш. Журнальний столик можна зробити так, що буде щось середнє між тумбочкою і столом. Назвеш його так.
- Тобто як назвали, те й буде?
- Так, може.
- А як же ми розрізняємо об'єкти?
- Ну, є якась бібліотека об'єктів у нас у голові. Тому ми так відчуваємо, що це тумбочка, а це стіл. (Одновимірність,ЧЛ, ф.5)

- Чому співчуття хворому не допоможе йому одужати?
- Тому що потрібно розуміти, що стоїть за твоїми діями. Якщо ти зрештою бажаєш людині добра, то не потрібно їй так відверто співчувати, їй буде тільки гірше.  Людина хвора, і своїм співчуттям ти приєднуєшся, починаєш: ну так, це хвороба... Це жах взагалі. Потрібно допомогти їй вийти зі стану негативу, підбадьорити її. (Одновимірність, БЕ, ф.5)

Логічно - це... логічно! Це дуже суб'єктивно. Для мене логічний той, чий хід думок я розумію, і хто розуміє мене. Нелогічні - це ті, хто спотворюють сенс моїх слів (як варіант - різне трактування ситуації). (Одновимірність, БЛ, ф.4)

- Які з трьох висловлювань найбільш близькі за змістом і чому?
1. це риба
2. це не риба
3. це не не не не риба
- Перші 2 найближчі.
Я люблю однозначні висловлювання і вирази, а ось усілякі розмазування думок по поверхні мене дратують.
Перше висловлювання зі знаком плюс - друге з мінусом. Якщо порівнювати їх між собою, то мені ближче друге. Те, що щось не риба - більш точне твердження і його складніше поставити під сумнів, ніж перше. Перше вимагає дуже вагомих доказів.
- А як ти можеш визначити, що не риба, якщо не знатимеш, що таке риба?
- Якщо я не знатиму хоча б приблизного визначення риби, то я взагалі не візьмуся про неї розмірковувати. (Одновимірність, БЛ, ф.4)

По-моєму, для вченого доцільно триматися найнижчого рівня пристойного одягу, бо:
1) навіщо конкурувати з тими, для кого гарний одяг - предмет щирого задоволення;
2) у скромному одязі - більша свобода пересування;
3) деяке навіть свідоме "юродство" непогано: дещо іронічне ставлення з боку міщан - корисна психічна зарядка для вироблення незалежності від оточуючих...(Вітал БС, ф.6)

6. Індивідуальність уявлення, відокремлення своєї індивідуальної думки, індивідуального сприйняття

Одновимірність
Вітал
У програмі ІА індивідуальність = не ф. 1, 2, 3

Приклади:

Вони не могли собі дозволити вільного графіка, але я так розумію, що їм не подобалося, що в мене цей вільний графік. Ну, я так зрозуміла ситуацію. Не знаю. (Одновимірність, ЧІ, ф.5)

У нас у свій час були популярні айподи, МР3-плеєри. І у всіх із курток стирчали білі навушники. Мені не хотілося айпод уже тільки тому, що всі носять. Я не хочу бути таким як усі, не хочу користуватися тим, що всі носять. (Одновимірність ЧЛ, ф.5; ЧІ, ф.4)

Чому легше виявляти співчуття в приватній обстановці?
Це робота з почуттями, це щось таке дуже особисте, дуже інтимне. Якщо висловлювати своє співчуття в присутності... мені легше тет-а-тет. Це стосується тільки тебе і того, кому висловлюєш співчуття. Не в масі людей. У цьому не буде щирості. Це не стосується нікого іншого. (Одновимірність, БЕ, ф.5)

Розкажіть, що таке краса? Наскільки Ваше розуміння краси узгоджується із загальноприйнятим? Що в такому розумінні виходить за межі загальноприйнятого?
Краса - це коли красиво. Коли дивишся на щось і хочеться дивитися ще й ще... Щодо узгодження - не знаю, з кимось узгоджується, з кимось ні, краса поняття суб'єктивне, навіть фраза "На смак і колір товаришів немає" говорить про це. Виходить за межі... Ну, наприклад, відросло в мене волосся, мені кажуть, іди, підстрижися, чубчик на очі вже лізе - некрасиво. А мені подобається, здається так краще.
Суть краси, щоб було так, як я описав. Пояснити людині - покажу що-небудь красиве і скажу, що це красиво. Якщо їй не сподобається, нехай покаже, що їй подобається - це і буде для неї красиво. (Одновимірність, БС, ф.4)

Як зрозуміти, яке відношення до людей правильне, а яке ні?
Для мене це реакція людей на мої дії. Якщо реакція позитивна, значить, я поки що все правильно роблю.
Якщо бачу, що щось не так, то це для мене сигнал, що я щось роблю не так. (Одновимірність, БЕ, ф.4)

Час це певні проміжки між подіями. А може бути й ні. Швидше, час для мене - це рух стрілок на годиннику. Так би мовити, візуальне сприйняття. Як можна відчувати те, чого не бачиш і не відчуваєш? У розмові природно використовуєш стандартні фрази про час. Час "вбивається" зазвичай тим, що за який-небудь часовий інтервал не відбулося реальних справ, пов'язаних із тобою.... (Одновимірність, БІ, ф.5)

Що таке співчуття? Як його треба проявляти, як не треба, як Ви його проявляєте?
Мені взагалі дивно чути в цьому контексті слова "треба" і "не треба". Це особиста справа кожного, висловлювати чи не висловлювати співчуття, а якщо висловлювати - то яким саме чином. (Вітал, БЕ, ф.7)

Я глибоко переконана в тому, що по-справжньому сильній людині не потрібно підноситися за рахунок слабких. Це мій особистий критерій, якщо завгодно.
Якщо людина починає інших якось принижувати, нехай і трохи, але видно, що вона отримує від цього задоволення, - я автоматично записую її в слабаки і перестаю поважати. Сильний допомагає, підтримує, дає іншим теж відчути себе сильними - це і є справжня сила. У цьому плані я сильна людина теж. Я тільки так і роблю, тому що бажаю відповідати своєму критерію. (Вітал, ЧС, ф.6)

7. Неадекватність реакції - невідповідність загальноприйнятому в супроводі з болісною керуючою емоцією (КЕ)

Одновимірність
Знак «плюс»у разі потрапляння плюсової функції в зону мінуса (тобто в зону некомпетентності)

Приклади:

Я не спізнююся. Приходжу, приїжджаю завжди заздалегідь. Краще раніше приїхати, ніж потім поспішати й спізнюватися. Буває, що і за годину, і за дві можу з'явитися. Усе залежить від важливості зустрічі та можливих перешкод на шляху до місця зустрічі. Якщо ймовірність непередбачених затримок велика, то я можу і за кілька годин з'явитися в районі передбачуваної зустрічі. Природно, що я кілька годин не буду сидіти і чекати. Я заздалегідь планую якісь справи в тому районі. І ніби кручуся там. Десь поруч. У будь-який момент можу все кинути і встигнути на зустріч. (Одновимірність, БІ, ф.5)

Соромно перед собою... Так... Неприємно згадувати... Випадків п'ять набереться. Усі вони пов'язані з моїм невмінням спілкуватися з малознайомими людьми. Бувало, людина наді мною жартує, а я - "з гармати та по горобцях", за її реакцією бачу: "Ну й дура!". Зараз, начебто, відпрацювала таку ситуацію, але ж ні, ледь сценарій змінюється, я одразу ж напружуюся, сяк-так стримуюся, щоб не нагрубити... (Одновимірність, БЕ, ф.4)

Що таке "випліскування" емоцій? Як це відбувається?
Буває, що перебуваєш у напруженому стані, але не помічаєш цього. А потім раптом щось трапиться, і від цього вся напруга може вилитися в істереку, несумірну з її причиною, а насправді просто приводом.
...зазвичай я намагаюся стримувати себе в прояві емоцій, як позитивних, так і негативних. Тому можу неадекватно сильно відреагувати на щось просто приємне чи неприємне наодинці з собою. Наприклад, скакати як божевільна по кімнаті, якщо просто за програмою буде цікавий фільм. Цього не бачить ніхто. (Плюс ЧЕ, ф.8)

8. Можна зрозуміти тільки дослідним шляхом, опора тільки на попередній досвід

Одновимірність

Приклади:

Як ви розумієте, що на цю справу потрібно стільки часу?
Напевно, ґрунтуючись на попередньому досвіді. Якщо немає такого досвіду, то припускаю, де взяти літературу або консультацію, щоб хоча б зрозуміти, що це таке. Навіть не знаю, десь так... (Одновимірність, БІ, ф.4)

Чи справді, все, що не трапляється - все на краще?
Та ні, напевно, деяким речам краще взагалі не траплятися, але в підсумку все одно все буде добре. Хочеться в це вірити.
Звідки ти знаєш, що в підсумку все буде добре?
А це теж досвід показує. Адже завжди в сьогоденні складна ситуація здається просто катастрофою, а вже за кілька тижнів, а то й днів усе напруження минає, і все це згадується як "просто було" і нічого страшного. А скільки нервів витрачається даремно, не на вирішення проблеми, а на переживання через неї. Ось я себе і заспокоюю, що все буде добре. (Одновимірність, БІ, ф.5)

9. Порада сприймається як негативна критика або напад

Одновимірність

Приклади:

Коли діти або хтось із близьких збираються на вокзал, на поїзд, мені, природно, потрібно вийти раніше, із запасом часу, щоб не нервувати і спокійно приїхати на вокзал. Я краще на вокзалі почекаю. І ось, коли чоловік починає мене переконувати, що не треба так рано йти з дому, що в нас іще купа часу, і що я надто рано починаю збиратися, адже ми ще жодного разу на потяг не запізнилися - я його в цей момент готова вбити.  Ну не можу я приїхати за 5 хвилин до відходу поїзда, мене по дорозі "Кіндратій" відвідає. У таких ситуаціях звіріти починаю.  Ненавиджу, коли він мене починає вмовляти, щоб я не поспішала. Я сприймаю це як оцінку моїх дій, що даремно я так рано збираюся.  Ну, не треба мене вчити, коли я маю виходити з дому.  (Одновимірність, БІ, ф.4)

Поради як краще щось зробити зазвичай сприймаються як особиста образа. Насправді потребую порад, але весь час незалежний вигляд роблю "я сама все можу зробити", і коли поради надходять, ображаюся. (Одновимірність, ЧЛ, ф.4)

10. Відмова від загальноприйнятого, якщо рамки загальноприйнятого не приймаються як необхідність

Одновимірність

Приклади:

Як Ви розумієте, що потрібно одягати за певної фігури?

Я знаю цю фразу, але сенсу в ній, по-моєму, мало. Є людина, є річ. Ця річ або підходить людині, або ні. А те, що абстрактна річ із деякого класу підійде будь-якій людині з певною фігурою - дурість. На практиці це не життєздатно. (Одновимірність, БС, ф.4)

11. Повторюваність - постійне потрапляння в колишній досвід

Одновимірність
Вітал

Приклади:

Їду на станцію метро зустрітися з людиною. Зустріч призначена на 17. Їду з чоловіком. І приїжджаємо за 15 хвилин до зустрічі. Мені потрібно піднятися на платформу для зустрічі, чоловік має почекати внизу. І ось я рвуся на платформу, а він каже, що є ще 15 хвилин. Мене переклинило. У мене є якесь неясне спонукання прийти раніше. Причому, як виявилося з розборок польоту, не раніше часу, а раніше людини. І те, що я стирчу тут 15 хвилин, а не там, на місці зустрічі - мені дискомфортно. Я намагаюся "зірватися", чоловік вмовляє почекати і наводить етичний аргумент: ти ж зараз мене залишаєш чекати одного. І там ти будеш одна чекати. Краще приділити увагу мені. Я розумію головою, що це краще, але мені всередині-то гірше. І тут я кажу: Востаннє, коли я зустрічалася там на платформі, чоловік прийшов раніше за мене. Чоловік: ти запізнилася? Я: ні, але я прийшла пізніше. Уявляєш!
От усе розумом розуміла, розуміла, що не спізнююся, розуміла, що нерозумно рватися на цю платформу раніше, погодилася потоптатися внизу з чоловіком. Але всередині мене добре ковбасило. Справа не в тому, як я розумію розумом, а в тому, що всередині є якийсь механізм, який просто рухає. І відштовхується він від якоїсь певної ситуації, яка застрягла в голові. І ці ситуації якось пов'язані одним ланцюжком. З будь-якої ситуації я витягую можливий негатив, і він стає тим опудалом, який притягує наступний, потім наступний. Насправді ситуація не страшна для будь-яких людей, але не для одновимірної функції. Це вона там знаходить свій жахастик. От у мене він мав такий вигляд - прийти пізніше за людину - погано. Звідки це погано? Я не знаю, не пам'ятаю. Але чомусь така фіксація застрягла в голові. Я тисячу разів приходила раніше за людей. Але у вигляді зв'язку вилазить ось таке. Із цього ставка можна витягнути будь-яку рибу, можна цілу сітку витягнути, а я витягаю рваний черевик щоразу. (Одновимірність, БІ, ф.4)

12. Фіксація, прагнення зберігати незмінність становища, страх його змінити

Одновимірність

Приклади:

Щоб щось глобально змінити, мені потрібно довго збиратися, налаштовуватися. І часто ніби й налаштувався, але все одно відкладаю. Щось змінювати в житті в мене виходить тільки "стрибком", різко й одразу. У процесі охрініваю від усього, що відбувається (нова ситуація, нові люди - голова обертом іде), але "зістрибувати" вже пізно і це прекрасно. Менше смикатися буду.
І тільки після того, як уже винесло на якусь мілину, обтрушуєшся і розумієш, що вийшло. Головне не вчепитися зубами в наявну ситуацію, розтиснути щелепи - найважче. (Одновимірність, БІ, ф.4)

Я нічого не можу зробити зі своєю думкою про людей, яка якось складається спонтанно. Ось допускаю розумом, що можу помилятися, що занадто різкі оцінки, що "всяке буває". Але це тільки розумом. На рівні емоцій усе сидить залізно: не хочу більше нічого знати, бачити, чути, не визнаю тощо. Виникає така щільна стіна, яка мене ніби відокремлює від людини.
Я пробувала думати в таких випадках, що гаразд, викреслю все, буду спілкуватися як раніше, або буду спілкуватися привітно, або відключу ось це неприйняття. Але щойно його згадую, або бачу, то тут же піднімається ось ця щільна стіна неприязні. І я, вітаючись, розумію, що я всередині зневажаю людину, що я нітрохи не змогла змінити своє ставлення. (Одновимірність, -БЕ, ф.5)

13. Прагнення "відрізати" частину інформації про світ, "відвернутися", часто пам'ять "стирає сліди" невдач

Одновимірність, якщо це енергетичне прагнення відвернутися і відрізати.
Плюс, якщо це урізання за змістом, урізання до зони компетенції
(людина не бачить "сліпої" зони, або трактує її якось інакше для себе).
Тільки за властивістю "якість" є бажання відрізати мінус від плюсової зони.

Приклади:

Дуже давно був один випадок, я разом із групою ще таких самих підлітків, як і я, відпочивали в таборі. Там же з'явився якийсь сторонній провісник майбутнього, мовляв, він в астральних світах подорожує і тд і тп. І моїм знайомим захотілося дізнатися, що ж передбачить ця людина. Практично всі пройшли через цю людину. Кожен заходив в окрему кімнату, тому всі інші нічого не бачили, що відбувається, але після так званого сеансу люди ділилися враженнями. Я відмовилася, не те, щоб я боялася чи не вірила, просто я вирішила для себе, що це мені не потрібно, я не хочу знати свого майбутнього, не хочу знати майбутнє своїх близьких і друзів, до чого мені чиїсь думки, які не мають якогось обґрунтованого аргументу. Та й загалом, я й сама можу уявити, що я хочу, або що, можливо, в майбутньому теж можна розпитати, але нехай це будуть мої передбачення, а не від інших людей, які до мого життя не мають жодного стосунку. Ще мені не сподобався той момент, що люди, коли виходили після сеансу, розповідали, що ворожка їм передбачив, у якому вони помруть віці. Навіщо люди хочуть це знати? Померти ми завжди встигнемо, а так тільки обтяжуємо себе зайвим знанням про те, що повинно було бути в секреті. (Одновимірність, БІ, ф.4)

Ну, щодо прогнозів у мене сумніви все-таки є. На кшталт: "А хто він такий, щоб знати?". Принаймні, всілякі "кінці світу" мені можна до нескінченності прогнозувати - не повірю ні в життя, поки вже астероїд якийсь по самій голові не стукне. Ось скасовується кінець світу і все тут! Хоч у 2012, хоч у 2018, хоч ще в якомусь 999999999999-лохматому в цяточку (Одновимірність, БІ, ф.4)

Я взагалі такі моменти не люблю, навіть телевізійні програми і фільми, коли бачу, що над людиною сміються, а вона цього не розуміє і з цими людьми продовжує ввічливо розмовляти, думає, що вони до неї гарно ставляться, просто перемикаю або очі заплющу, мені на це просто огидно дивитися, думаю: "Які ж ви....", а цю людину дуже шкода стає. Потім про ведучих таких тел.програм одразу ж міняю свою думку, для мене вони паскудними стають, а фільм інколи не додивляюся, починаю що-небудь інше дивитись (Одновимірність, БЕ, ф.5, ЧІ, ф.6, також прагнення "відрізати" частину життя)...

Не люблю коли говорять про минуле. Нудять. Корять. Вишукуючи щось із минулого. Я живу або тут, або в майбутньому, мріями. Минуле не люблю. Пунктик мій - я забуваю його!!! Дуже рідко згадую. Іноді картинки виринають і тут же спливають. Багато чого не пам'ятаю. У мене на минуле дуже погана пам'ять. (Одновимірність, БІ, ф.4)

14. Можлива навіюваність. Немає критичності в оцінці інформації

Одновимірність

Приклади:

Думка інших людей про мене дуже сильно вибиває з колії. Здається, що вони краще бачать і розуміють, і якщо на шальках терезів опиняються власні уявлення про мене і чиїсь чужі, то я швидше повірю другим.
Іноді мені здається, що я щось бачу і розумію в собі, а потім починаю думати, що я можу помилятися, і насправді все не так.
У цьому сенсі, на які уявлення про себе мене запрограмуєш, у такі я й повірю. Бо яка я насправді - не знаю і ніколи не дізнаюся. (Одновимірність, ЧІ, ф.4)

Усе одно є відчуття, що якщо зараз хтось прийде і мені обґрунтує цілком логічно якусь версію ТІМу, я можу засумніватися в ТІМі ЕСЕ. Тому що, як мені здається, в соціоніці довести можна все, що завгодно, і навіть не посперечаєшся, логічно ж обґрунтовують. Я відчуваю в собі цю нестійкість і невпевненість. (Одновимірність, БЛ, ф.5)

15. Неадекватна самовпевненість (маска, що демонструється соціуму, яка ховає страхи і невпевненість)

Одновимірність
Суперід

Приклади:

Потім, через день я почала думати, що треба спробувати шукати якісь ознаки за версію ЕСЕ. Вірніше для початку взагалі переконатися, що ти етик-сенсорик. Пішла читати на форумах про функції у Гюго. Читала багато про БІ, з половиною погоджувалася, з половиною зовсім не погоджувалася. Знаходила якісь висловлювання, які пробирали мене до тремтіння, і так поступово неясно почала вишукувати в себе свою БІ. Намагалася зрозуміти, що я взагалі під нею розуміла і що є вона насправді. Виявилося, що я її взагалі ніяк не розуміла, що вона під час вивчення соціоніки постійно ігнорувалася, на кшталт: "А ну Інтуїція часу, так, що там незрозумілого, що я в часі не розуміюся? У мене з нею точно немає жодних проблем", - і так я відсікла відразу її зі свого поля зору, цікавлячись і читаючи про інші функції. А виявилося, що дуже багато негативів щодо БІ в мене було, тільки я не уявляла, що це і є БІ, думалося, що це просто якась моя невеличка проблема, яка є і все. Думалося, напевно, що всі десь у глибині душі переживають через запізнення, можуть не встигати, спізнюватися і тд. Точніше, мені навіть порівняти, здається, не було можливості, як у інших у цій царині БІ. А зміни людей я завжди, здається, бачила, але, як виявилося, в зовсім інших аспектах, які зміни по БІ проходять, я так і не зрозуміла. (Одновимірність, БІ, ф.4)

Чи легко бути логічним?
Легко. Головне в цьому, бути чесним із самим собою і вірити в себе. (Суперід, БЛ, ф.5)

Поруч із Вами працює професіонал. Ви постійно бачите, що у Вас не виходить так, як у нього. Ваші відчуття, думки і дії?
Не зовсім зрозуміле формулювання. Що значить не виходить? Якщо йдеться про професіонала з однієї галузі, то такого, апріорі, бути не може. (Суперід, ЧЛ, ф.6)

Логічним бути абсолютно легко, я взагалі не розумію людей, у яких думки одна одну на ... посилають)))))))))))))). Це я сказала щодо самого поняття "загальноприйнятого". Якщо ж говорити про ЛОГІЧНІСТЬ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТУ, то мені не зрозуміле таке формулювання. Для мене існують поняття ЛОГІЧНІСТЬ і НЕЛОГІЧНІСТЬ. А що таке "логічність, прийнята суспільством" я не знаю. (Суперід, БЛ, ф.4)

16. Немає самооцінки за аспектом, губиться в оцінці, в інформації за аспектом, тому що немає норм, на які можна спертися в оцінці 

Одновимірність

Приклади:

Мене мучать думки не про себе і свою суть - набридла я собі вже, а той факт, що я змінюю свою думку, буває на 180 градусів.
Оскільки оціню спершу з плеча: "покидьок, однозначно", потім мені на щось вкажуть, що я не помітила - моє розуміння змінюється з урахуванням того, що мені сказали.
Потім ще зміниться... І я вже не бачу опори. Собі не вірю ні на копійку, не зрозумію, що реальність, що ні. І взагалі, чи є те, що нам являється, тим, чим воно є. Загалом, дах зносить часом конкретно. Оскільки знаю, що за будь-якого мого розуміння, ще пару-трійку інтерпретацій - і воно зміниться. Причому так само категорично, і тільки в межах того діапазону, що мені дали побачити. Що я буду думати завтра, як оцінювати - не відомо.
Часто я не можу зрозуміти мої вчинки з минулого, що випливають із тодішнього мого розуміння речей. ЯК я могла так думати? Це я була? (Одновимірність, ЧІ, ф. 5)

Я дуже цікавлюся технікою, включно з громадським транспортом, літаками, кораблями, військовою технікою, технічними аспектами фотографії, технікою, що відтворює звук, мобільними телефонами. Дуже багато зусиль витратив на те, щоб придбати високоякісний комплект апаратури, щоб слухати музику, дуже цим захопився - збирав інформацію в Інтернеті, спілкувався з людьми, слухав музику в найрізноманітніших умовах. Зрештою, я цю систему зібрав. Але при цьому не можу сказати, що діяв під час її купівлі ефективно, кілька разів після купівлі сильно в ній розчаровувався і міняв на щось інше з великими втратами грошей. Взагалі, мені подобаються технічно досконалі і красиві, складні пристрої. У дитинстві ходив у клуб юних техніків, робив моделі ракет. Але є в мене підозра, що добре вмію робити тільки те, чого мене навчили. В обґрунтованості цього твердження сумніваюся - раптом я себе недооцінюю. (Одновимірність, ЧЛ, ф.5)

Мені сьогодні одна подруга написала: "Треба б якось погуляти без дівчат, а то мені вони ну так набридли... я вже вішаюся від цих прогулянок. Хочеться з розумною людиною поговорити". Очевидно, що мене назвали розумною людиною. І начебто приємно, але водночас усередині таке дивне відчуття: а за що? І що мені тепер робити? Як відповідати? Як не розчарувати?.. Загалом, тепер замість того, щоб просто спілкуватися як раніше, я, напевно, турбуватимуся, а чи є те, що я кажу, розумним? І, напевно, це не піде на користь спілкуванню... Навіщо вона так написала?!?!! (Одновимірність, БЛ, ф.4)

Немає впевненості в зовнішності. Десь 50/50, красива чи страшна, одне з двох, з рівною ймовірністю))) І добре б була не впевнена в красі, але впевненості немає ВЗАГАЛІ, неможливо визначитися, хитає з крайності в крайність за настроєм. Ось дивляться на мене - це ж мука! Хто їх знає, чому? Навіщо? ЩО вони таке бачать? Сподобалася чи навпаки, розглядають як виродка в кунсткамері? Періодично виникає бажання зробити щось із зовнішністю радикально, до того ж з однаковою частотою і в бік удосконалення, і в бік спотворення. Аби вже було все ЯСНО. (Одновимірність, БС, ф.4)

17. Критерій оцінки - кількість витраченої енергії, сил

Одновимірність

Приклади:

...я люблю, коли люди помічають, якщо я зробила щось добре. Особливо здорово, якщо я сама вважаю зроблене чимось вартісним, тим, над чим я довго старалася, і що потім мені самій дико подобається. (Одновимірність, ЧЛ, ф.5)

...дуже старався - добре зробив, не старався - не зробив.
...робота зроблена добре, якщо всередині оселяється почуття задоволення від результату (Одновимірність, ЧЛ, ф.5)

18. Критерій оцінки - власні відчуття

Одновимірність

Приклади:

Я не піднімаю настрій, навіщо? По-перше, коли в мене настрій поганий, я не люблю, щоб мене чіпали. Це марно. Що значить, підняти настрій? (Одновимірність, ЧЕ, ф.4)

Коли я співчуваю людині, то я приєднуюся до її почуття, я його відчуваю. Мені дуже складно перебувати у важких почуттях, я намагаюся вийти з цього. Просто важко в цьому бути. Напевно, шляхом того, як я виходжу, я розумію, що ось щось подібне може зробити і ця людина, намагаюся їй показати, просто підтримати хоча б, описавши свої почуття. (Одновимірність, БЕ, ф.5)

Співчуття - це почуття, що з'являється під час зіткнення з ситуацією втрати або негативу, які пережила інша людина. Думаю, що люди, які відчувають співчуття, завжди відгукуються на щось власне, особисте, "своє", тобто або ставлять себе на місце тієї людини та припускають, що вона відчуває зараз, або самі вже були в подібній ситуації і, відповідно, відгукуються на те, що колись відчували. (Одновимірність, БЕ, ф.4)

Можливо, я така довірлива через невпевненість у своїх знаннях, а може, тому що я ніколи небилиці не розповідаю і не брешу, і тому не очікую такого від інших. (Одновимірність, ЧІ, ф.5)

19. Болісність у сприйнятті інформації, наявність страху, паніки, комплекс неповноцінності

Одновимірність функції, зазвичай, ф.4
Знак «плюс» у разі потрапляння плюсової функції в зону мінуса (некомпетентності)

Приклади:

Я взагалі такі моменти не люблю, навіть телевізійні програми і фільми, коли бачу, що над людиною сміються, а вона цього не розуміє і з цими людьми продовжує ввічливо розмовляти, думає, що вони до неї добре ставляться, просто перемикаю або очі заплющу, мені на це просто гидко дивитися, думаю: "Які ж ви....", а цю людину дуже шкода стає. Потім про ведучих таких тел.програм одразу ж міняю свою думку, для мене вони паскудними стають, а фільм інколи не додивляюся, починаю що-небудь інше дивитися. (Одновимірність, БЕ, ф.5, ЧІ, ф.6, також прагнення "відрізати" частину життя)

Найбільше я боялася, що мені почнуть ставити конкретні хитромудрі запитання, і я не зможу відповісти та матиму дивний/смішний/дурний/некомпетентний вигляд.  Тому заздалегідь оголосила, що курс розрахований на загальне ознайомлення з податками, а для конкретних запитань є фахівці, і в податковому департаменті взагалі немає фахівця з усіх податків одночасно.  (ЧІ, ф.3, БЛ, ф.4, ЧЛ, ф.6)

Поруч із Вами працює професіонал. Ви постійно бачите, що у Вас не виходить так, як у нього. Ваші відчуття, думки та дії?
На мене це справляє гнітючу дію, виникає комплекс неповноцінності. Починаю думати, що мені взагалі не варто було братися за те, що не вмію, що навчитися цього неможливо, але потрібно спробувати. Буду дивитися, як він робить, розпитувати, потім буду намагатися повторити його дії. (Одновимірність, ЧЛ, ф.5, також індикатор "намагаюся")

Я, напевно, боюся частенько залишити про себе погану думку, чи щось таке, чи що мене не так зрозуміють, можливо, тому, що я не так зможу висловитися, що неправильно зрозуміють, тому в компанії я намагаюся мовчати... (Одновимірність, ЧІ, ф.4)

Якщо, наприклад, когось чекаю, і він запізнюється, я нервувати починаю, потім убити його готова, потім панікувати починаю, раптом трапилося щось? Якщо кудись іду, завжди приходжу заздалегідь. На вокзал, наприклад, до поїзда, обов'язково раніше поїду, краще там почекаю; якщо кудись їду потягом, і мені потрібно зробити пересадку, і є 2 варіанти: чекати на другий потяг 1 годину або 3 години, я краще виберу другий варіант і почекаю 3 години, однієї години мені здається замало, я буду хвилюватися. Намагаюся нікуди не спізнюватися, до лікаря, якщо потрібно до 10, я прийду о 9:30, я краще там почекаю. (Одновимірність, БІ, ф.4)

Не вмію їсти при свідках - справжня проблема. У кафе можу розслабитися тільки з дуже близькими людьми і за умови, що моє місце не проглядається із залу. Намагаюся замовляти їжу, яку легко можна естетично з'їсти і вона не залишить "слідів" у вигляді запаху або чогось гіршого... А як, питається, підтримувати бесіду і одночасно їсти?! Кошмар, кошмар... Досі так і не опанувала це мистецтво, тому... краще за чай тільки чай, решта загрожує стресом. (Одновимірність, БС, ф.4)

Усе досить суперечливо. Однозначно те, що якщо відбувається конфлікт (або просто неприйняття одне одного) між значущими для мене людьми, то я це сприймаю дуже болісно. Важлива не стільки моя симпатія до учасників конфлікту, скільки їхня значимість для мене. Тут є якесь відчуття "зони моєї відповідальності". За межами цієї зони конфлікт може викликати просто інтерес - наприклад, протиріччя в робочому колективі інколи бувають для мене цікавими просто як для спостерігача, але я при цьому очікую, що люди дорослі й розберуться самі. Водночас, мене може дуже сильно поранити суперечка в транспорті між водієм і пасажирами. Тож ця зона відповідальності досить розмита. Мабуть, десь для мене світ дуже важливий, а десь - не особливо. (Плюс БЕ в зоні мінуса БЕ, ф.1, також обмеження сфери компетентності)

Я згадую свою сім'ю (батьківську), коли я вчилася в старших класах і на молодших курсах. Стосунки між батьками були просто нестерпними, і подітися я з них нікуди не могла. Наскільки я пам'ятаю себе, то постійно було відчуття якоїсь енергетичної спустошеності, я була просто "ніяка" і дуже часто хворіла. Застуди були по кілька разів на рік, при цьому один раз на рік обов'язково якийсь бронхіт тижнів на 3-4, і навіть почалися проблеми з серцем. Цікаво, що після того як батьки розійшлися, всі мої хвороби як рукою зняло. (Плюс БЕ, ф.7, тривале перебування в зоні мінуса БЕ)

Усе має бути зрозуміло, я пояснюю зрозуміло. Звідси: я - хороша, раз я пояснюю зрозуміло. Ось допустити те, що я щось пояснюю і це не зрозуміло, у мене і не виходить, від цього я відгороджуюся моментально, намагаючись пояснювати знову і знову. І цей стан супроводжується такою напругою і каламутною стіною, яка мене ніби відгороджує від розуму. Раз по раз пояснюю кожному, що він не розуміє, детально відповідаю на запитання. Я просто нічого не можу зробити із собою. Я НЕ МОЖУ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ЦЬОГО! Це от якби тебе хтось зачарував, і починаєш крутити педалі й не можеш зупинитися, тобі вже погано, сил немає, сльози з очей, а ти не можеш зупинитися. (Плюс ЧІ, ф.6)

Ось таке мене просто дико дратує - коли роблять хріново, коли можна робити не хріново. Ну що варто взяти такий самий шуруп, тільки з відповідним капелюшком???? Зараз же їх навалом найрізноманітніших, вибирай будь-які. Дешевше? Та ніфіга, ті ж самі копійки. Швидше? Знову ні, рівно стільки ж. Тоді в чому причина, крім хронічного ідіотизму?
У чому складність закрутити цей шуруп рівно або вивести по-людськи ці нещасні дроти???? Лінь хронічна і тупість. Не лікується. У морг.
Не можу я таке зрозуміти. Злюся і дратуюся. Ну так, його не буде видно, але сам факт - як можна погано робити. Якщо не видно, то можна і як попало? "Повбивав би!" (Плюс ЧЛ, ф.1)

20. Мало градацій в аспекті. Сприйняття інформації без відтінків, нюансів, як чорно/біле, так/ні, правильно/не правильно, крайнощі

Маловимірність

Приклади:

Є, звісно, розуміння, що існує дружба, кохання, знайомство. Але градації? Наприклад, у дружбі градації є? Або в знайомстві? Для мене це просто незбагненно. Або дружба, або ні. Ось так стоїть питання. Але всередині вже ніяких дрібніших поділів, ніяких відтінків, нюансів. Ба більше, мені важко навіть точно сказати, хто з моїх знайомих може називатися другом (подругою), тобто якою мірою знайомство вже так може називатися - я цього не розумію. Тому просто навіть ніяк не фіксую в голові ці речі. Є просто сусідка така-то, є ім'ярек така-то і все. А от хто вона мені, я ніколи не кажу. Щодо себе я ще можу дати оцінку - ось цю людину я люблю. Але оцінити стосунки інших - увольте. Причому і свої стосунки я теж дуже грубо оцінюю. У мене є хороше, погане і ніяке ставлення. Ось на такому рівні ще можна щось оцінити, але не точніше. (БЕ, ф.5)

Поверхневі емоції - це я собі якось не можу уявити.
Емоції бувають сильні, слабкі, неадекватні, позитивні, негативні... (ЧЕ, ф.3)

Як Ви розбираєтеся в поєднанні кольорів?  Який колір з яким добре гармонує і навпаки?
Я, буває, навіть відтінки запам'ятати не можу. Тому використовую або яскраві кольори з джинсами, наприклад, або з бежевим, білим, чорним, щоб не помилитися. І колготки, припустімо, ношу тільки тілесні й чорні, а от дивлюся, дівчата які тільки кольори не носять, і сірі, і всякі різні. (БС, ф.5)

А в мене, виявляється, за ЧЕ всього два стани: весела - похмура. І все. Якщо я не весела, то обов'язково похмура (на вигляд).
Ось хохма-то, виявляється, і за ЧІ у мене всього два стани.
Або відчуття, що вже я-то ВСЕ розумію, суть усього на світі.
Або відчуття повного провалу - НІЧОГО не розумію, все пливе, все ілюзія, ні в чому немає точки опори. (ЧЕ, ф. 4, ЧІ, ф.5)

21. Невпевненість у тому, що говорить, у своєму розумінні, у своїх діях. Невпевнена самооцінка за аспектом

Маловимірність,

Приклади:

Напевно, ґрунтуючись на попередньому досвіді. Якщо немає такого досвіду, то припускаю, де взяти літературу або консультацію, щоб хоча б зрозуміти, що це таке. Навіть не знаю, десь так... (БІ, ф.4)

Періодично думаю про сенс життя, останні висновки - щоб бути щасливим, радіти, отримувати задоволення. Можливо, сенс у гармонії, щоб людина сама вважала своє життя вдалим? Особливо завантажує після читання соціальної фантастики, де все ніби збоку і те, що щодня здається важливим (робота, кар'єра, гроші, майно, сім'я...) там зображено лише декорацією для пошуків себе. Загалом, морок, багато думок, але всі сумбурні. (ЧІ, ф.3)

Як треба проявляти співчуття? Дивне запитання. Воно або якось проявляється, або ні. Ну, там деякі вміють душевно це робити, так, що іншому приємно. Деякі надто солоденько чи що. Не знаю, напевно, потрібно чесно його проявляти. Во, придумала. Чесно - це так, як природно виходить. А не треба брехати, робити вигляд, що співчуваєш. Правда, може, комусь потрібна ця фальш? Важко мені судити. Мені б хотілося чесності в цих речах. Але раптом подумала, а раптом той, хто до мене виявляв дотепер співчуття, і мені було це приємно, скаже, що він насправді виявляв його, бо так треба І що тоді, відмовитися від цього "правильного" співчуття? Але ж я ж не вловлювала фальші? Або правильності? А якщо не розрізняла, то яка мені різниця? Як там, якщо фальшиві гроші не можна відрізнити від справжніх, вони фальшивими не вважаються. Здається, я заплуталася з цими співчуттями. Хто б мені розставив увесь цей сумбур по поличках? (БЕ, ф.5)

Не пам'ятаю сильних протистоянь, зазвичай усе якось дрібно, і вирішується швидко. Моя реакція, як мені здається, може бути непередбачуваною, хоча далеко не завжди, якщо ситуація вже мала місце, то, найімовірніше, знаю, як поводитися. (ЧС, ф.6)

Що таке ідея, яке її місце в житті суспільства і кожної людини?
Ідея в житті суспільства - це те, що нам, як мені здається, нав'язують із зовні. Нам встановили, що в нас має бути така ідея, і більша частина їй слідує. А щодо кожної людини.... У кожної людини є своя ідея, може вона про неї не здогадується. (ЧІ, ф.4)

Що таке поверхневі емоції? Які ще можуть бути емоції?
Поверхневі - ну, напевно, коли очікується більш тривала їхня демонстрація, а вони виявилися короткочасними і трохи нещирими.
Напевно, раз є поверхневі, мають бути ще серединні та глибинні. Можливо, навіть підсвідомі. Хоча, будь-яка емоція, напевно, підсвідома, адже це не вербалізована думка, а досить спонтанна реакція на певний подразник. (ЧЕ, ф.6 - маловимірність, Вітал)

Явні, приховані речі... ті самі правила й закони: гласні й негласні. Є те, що написано, чого ми маємо дотримуватися, і те, що не написано. Закон поваги до старших - неписаний закон, він іде з глибини століть.
Що ще буває явне і неявне?
Не знаю, згадати так одразу... (ЧІ, ф.4)

Тут така річ, я зазвичай у своїх якостях не впевнена: не люблю я свої якості перераховувати, і перехвалити себе не хочеться, і зовсім уже очорнити/знецінити теж... Мої якості для мене настільки суперечливі, що мені важко висловити їх однозначно. (ЧІ, ф.3)

Стратегії нападу можна розділити на спрямовані на повне знищення сил і ресурсів противника і на часткове, спрямовані на привласнення частини територій і ресурсів противника, спрямовані на знищення противника. Інакше кажучи, стратегію визначається метою, яку бажано досягти.
Я не знаю, чи можу я застосувати такі стратегії - мені скоріше здається, що ні, я дуже невпевнений у питаннях такого планування. (Плюс ЧС, ф.5)

22. Небажання говорити на певну тему. Ухилення від відповіді на запитання

Маловимірність, нічого сказати, зазвичай від Суперего
Прагнення "відрізати" частину життя, якийсь неприємний досвід.
Вітальность, типованому важко, або він не хоче занурюватися в цей аспект, це нецікаво типованому, не збігається з його індивідуальним наповненням.
Зазвичай, більш вербалізовані блоки: Его і Суперід

Приклади:

Як вони могли до мене ставитися? Я професіонал своєї справи, і роботу я виконувала добре, а те, що там якась заздрість... Ну, я не думаю, що ситуація такої уваги потребує. (БЕ, ф.6)

Що саме ти не пам'ятаєш про одновимірний простір?
Не пам'ятаю, ЩО це, поза математичною функцією. Я забуваю, що це насправді - пряма, промінь чи точка. І якщо запитають - не зможу пояснити (ось через місяць уже точно не зможу), поза математикою. Але не варто до цього так чіплятися, бо це всього лише один із можливих прикладів. (БЛ, ф.5)

Читав тему про те, як хто бачить стосунки.
У процесі зазначив, що хочеться теж чогось висловити, пообговорювати. Потріпатися на тему, коротше. "А ось я думаю так...", "А ось у моїх знайомих так...", "А ось я помічав таке-то...".
Коли спробував сформулювати думку в придатному до постингу вигляді, виявилося, що є величезна різниця між тим, що я бачу, розумію, "вловлюю" тощо, і що з цього можу висловити. Виявилося, що не вистачає слів. Як собака - все розумію, а сказати не можу... Ні, якщо напружуся, я все це сформулюю, але доведеться довго "скрипіти мізками", намагаючись видати письмово те, що "в голові" начебто ясно і зрозуміло (Вітал, маловимірність, БЕ, ф.5)

Про відповіді на запитання щодо БЛ
...не те щоб складно відповідати, але зараз спробую щось пояснити... Проблема, власне, в тому, що я розумію, що я щось розумію в поставлених запитаннях, але сказати нормально не можу, висловити сенс ускладнює, (просто мені часто вказують на те, що я щось неправильно викладаю - я ж на це киваю тільки, але "самолюбство" страждає) як не крути... тому й старатися хочеться якісно відповідати - а якщо старатися - енергії більше йде на концентрацію думок. (Вітал, БЛ, ф.7)

23. Поспішність, квапливість, метушливість реакцій

Маловимірність

Приклади:

Я не знаю, у чому суть дурості, але я знаю, що сам часто нерідко поводжуся нерозумно. Роблю неправильні висновки, помиляюся в аналізі ситуації, не розумію, що відбувається, припускаюся помилок як у теоретичних, так і в практичних питаннях. Усе це дуже цікаво. Напевно, у моєму випадку вся справа в поспішності. Або просто дивлюся на питання з неправильного кута. Ігнорую якісь сигнали, не помічаю очевидних речей, і ухвалюю рішення, виходячи з тієї обмеженої частки інформації, яку все ж таки зміг засвоїти. (БЛ, ф.6)

Моторошно соромно питати. У мене відчуття, що це щось непристойне. А раптом людина не розраховувала платити? А головне як зрозуміти, скільки це коштує і чи коштує взагалі чогось? А раптом я помилюся? Раптом воно не варте? Раптом людині дорого? І взагалі сказати про гроші... я не знаю як це, це дуже неприємно і соромно.
За відчуттями краще перетерпіти і нічого не говорити, потім якось швиденько відмовитися, що мені нічого не потрібно, якщо вийде, звісно, і перетерпіти збентеження. Хоча це збентеження в будь-якому разі буде... і якщо відмовляюся, і якщо змушують узяти. Люди бувають наполегливі, один раз страшенно соромно було, коли людина почала пропонувати більше, бо подумала, що якщо я відмовляюся, то вона запропонувала мало. Взагалі була готова крізь землю провалитися. І розплакатися іноді хочеться: я просто хочу робити те, що мені подобається, чому ніяк не можна цього уникнути? Просто в цій і подібних ситуаціях є бажання якнайшвидше прожити, забути, викреслити і не згадувати, начебто нічого й не було, як поганий сон. (ЧС, ф.4)

24. Забобони, опора не віру

Маловимірність

Приклади:

Прочитала книжку Бочеллі, і тепер мені важко отримувати задоволення від його пісень. Виявляється, у мене був якийсь ідеалістичний образ, щось на кшталт мрії про щасливу людину, яка своїм талантом отримала заслужену винагороду: популярність, гроші, любов, і вона щаслива. Така ось утопічна картинка. Але коли я прочитала, яким шляхом він прийшов до популярності, як узагалі робиться культура, коли дізналася, який шлях він пройшов, мені тепер так важко. І чому я все вірю в якесь диво? (ЧІ, ф.6)

- Як Ви ставитеся до гороскопів, ворожінь тощо? Чи вірите в удачу, щасливу випадковість?
Раніше захоплювалася і гороскопами, і ворожила. Зазвичай це все-таки дурниця, якоюсь мірою самонавіювання. Знаю, можу наврочити щось хороше у своєму житті, якщо буду про це говорити іншим. Наприклад, хвалити когось або стосунки з ним. Краще не говорити про свої плани, але не завжди вдається.
- Звідки Ви це знаєте?
Як звідки знаю?! Практика показує!!! Варто тільки сказати подрузі, що чоловік у мене молодець і посуд завжди миє, як він починає мити його набагато рідше, з меншою охотою і бажанням. Але ж це була його ініціатива!.. І ще такі приклади були, з усіх сфер життя. (БІ, ф.5, практика = досвід)

У мене таке було. Коли вчилася у виші і йшла на перший іспит, мені дорогу чорна кішка перебігла. Я не вірила особливо, пройшла, хоча інші постаралися почекати. Отримала 5. І стала спостерігати. А кішки ці, чорні, як спеціально перед іспитами траплялися біля інституту. А я все складала на п'ятірки. От і вирішила, що чорний кіт - мій талісман. Тим паче, що в якомусь гороскопі це було написано. Потім час минув, я перестала цим перейматися, але чорних кішок все одно не боюся. Загалом я не забобонна людина. Не пам'ятаю, щоб ще на щось, крім цієї чорної кішки, "повелася". Хоча ні, якщо повертаюся додому (забула щось), то в дзеркало про всяк випадок гляну, хоча досвіду ні негативного, ні позитивного не маю. І ще беру монетку за рослину, якщо її дарую, або переступаю поріг, якщо потрібно щось через двері передати. Але це точно не для себе, а для людей. Вони чомусь хочуть, щоб через поріг не передавала. А мені все одно. (БІ, ф.4)

Ще я раніше любила загадувати, наприклад, якщо я дійду до он того стовпа раніше, ніж повз мене проїде он та машина, то збудеться щось хороше. Зараз таким рідко займаюся, але загадати щось на годинник (наприклад, 15:15) або на швидку допомогу, яка проїжджає повз (є така прикмета, що побачити швидку - до удачі або зустрічі, я зазвичай на удачу загадую) - це святе. Взагалі, деяких прикмет дотримуюся завжди. Якщо впала ложка, виделка або ніж на підлогу, то підніму і постукаю по столу - не люблю непроханих гостей. Ще намагаюся не розповідати про те, що йде добре, боюся наврочити, але постійно порушую свою обіцянку й отримую по носі. Тоді, якщо розповіла, то спльовую через ліве плече і стукаю по дереву. (БІ, ф.5)

Боюся "каркання". Не потрібно "каркати", а то можна справді "накаркати" те, чого не хочеш. Я, якщо про щось погане подумаю, то одразу ж у голові кажу собі "зітри-зітри" (на кшталт як із дошки написане стираю), щоб не здійснилося. (БІ, ф.4)

Не знаю, чи можна це до забобонів віднести, але люблю грати в гру "якщо трапиться ось це, то трапиться або не трапиться те, що мені хочеться". Наприклад, "якщо при виході з метро на годиннику буде 09:53, то я вийду заміж за Н." Безглуздо все це і неправда, але все одно граю і все одно вірю в момент загадування. Потім, звісно, дивуюся такій дитячості. Усім іншим забобонам, на кшталт чорних кішок і заходів сонця, не вірю. (БІ, ф.3)

Порівняйте:

Я зовсім ні в що таке не вірю. До більшості забобонів ставлюся нейтрально, якщо комусь від цього буде легше, то я готовий виконувати якісь "ритуали", але жодного зв'язку між їх виконанням і (не)настанням подій у мене не утворюється.
"Листи щастя" можна вважати забобонами? Ось до них нейтрально я не ставлюся. Дуже не люблю, дуже. Далі не розсилаю, звісно, а якщо в листі просять відіслати ще й назад, то назад замість листа відсилаю свою думку з приводу таких листів (БІ, ф.8)

25. Присутність елемента фатальності, неминучості, яка походить від суб'єктивності сприйняття

Маловимірність

Приклади:

Виявляється, я за замовчуванням очікую гіршого. Причому, я начебто про це не думаю. Але це як страховка, про всяк випадок бути готовою до гіршого результату. Воно десь глибоко фоном просто живе в мені. Зловила себе на цьому, переглянувши серіал "Відьмак". Для мене було абсолютно несподіваним те, що він залишився наприкінці живим. Я просто була впевнена, що наприкінці його мають убити. І всередині ніби змирилася з цим. Хоч мені він дуже подобався, але це як неминучість, усе хороше в житті закінчується погано, і не варто сподіватися на краще. І коли раптом абсолютно несподівано це краще відбувається, у мене починається паніка: що це таке, що в цьому не так, у чому підступ? Закінчила дивитися фільм і ходжу, як палицею вдарена, ніби чекаю, що ні, все одно його вб'ють, це неправда, це обман якийсь. Кажу собі, що це фільм, і він уже закінчений, а всередині все одно є якийсь розковбас. (БІ, ф.4)

26. Не може навести приклади

Маловимірність
Вітал

Приклади:

Чим дістають неприємні емоції?
Висловлювання речей, наприклад, які мені неприємно слухати.
Наприклад?
Я не можу навести приклад, мені в голову не приходить. (Плюс ЧЕ, ф.7, тут потрапляння в зону мінуса ЧЕ і Вітал)

Класична краса - те, що подобається більшості незалежно від епохи. Таких речей/людей небагато, з прикладами важкувато. Все занадто суб'єктивно. (БС, ф.7, Вітал)

Від загального до часткового. Це коли є загальне уявлення, досить абстрактне, можливо, якась модель, виходячи з якої, можна вирішувати дрібні завдання, з якими до цього не стикався, але розумієш суть. Навпаки, від часткового до загального - це коли людиною накопичується якийсь досвід і через деякий час виділяють загальні закономірності, які формують модель, правила і властивості якої схожі для всіх об'єктів цієї галузі.
Приклади щось не придумуються, може пізніше придумаю. (БЛ, ф.5)

27. "Бзики", "пунктики", "дивацтва"

Маловимірність
Вітал

Приклади:

Знаєш, напевно, мене цікавить те, як люди вирішують певні ситуації і як поводяться в цих ситуаціях і чому вони потрапляють у такі ситуації. Може в мене це бзик із дитинства? У мене батьки страшенно погано жили, вони постійно сварилися, я страшенно боялася, що не дай боже в мене колись буде така сім'я. Я собі говорила, що ніколи в житті не вийду заміж. Але вийшла. Зустріла чудову людину. А бзик, напевно, залишився. Тепер боюся за своїх дітей. Вирішую - що потрібно робити, щоб у них життя склалося теж добре. (БЕ, ф.5, ЧІ, ф.6)

Економлю їжу. Це мій пунктик. Не викидаю. Готую з цього щось, якщо можливо (з пюре зрази, з каші котлетки, з скислого молока млинці і т. д. і т. п.) Стежу, щоб не залежувалася їжа. (ЧС, ф.8)

Не люблю коли говорять про минуле. Нудять. Корять. Вишукуючи щось із минулого. Я живу або тут, або в майбутньому, мріями. Минуле не люблю. Пунктик мій - я забуваю його!!! Дуже рідко згадую. Іноді картинки виринають і тут же зникають. Багато чого не пам'ятаю. У мене на минуле дуже погана пам'ять. (БІ, ф.4)

О, сьогодні одне дивацтво в себе згадав - жити не заважає, а от дивацтво - так, бо в інших такого не спостерігаю.
Подобається, коли річ використовую до кінця. Дрібноту всяку: ручки (стрижні), олівці, гумки. Подобається, якщо фарби вистачило якраз: нічого не залишилося і за новою банкою бігти не треба, яка обов'язково залишиться "початою". Або коли знаходиться застосування вже початої - теж так, щоб нічого не залишилося. Причому що довше це експлуатувалося/зберігалося, то вищим є почуття "глибокого задоволення" при викиданні порожньої тари. Це вааще урочистий момент. (ЧЛ, ф.7)

28. Керуючі емоцїї (КЕ) маловимірних функцій: відчуття психічного напруження, психічної втоми, переживання неприємних, негативних станів, енергетично витратне. Негативна оцінка сприймається болісно

Маловимірність
Знак «плюс». Потрапляння плюсової функції в зону мінуса (зону некомпетентності)

Приклади:

Напружує, що я може не так щось скажу, не так інтерпретуєте потім. (ЧІ, ф.5)

Мені неймовірно складно виконувати що-небудь уперше: віднести телефон у ремонт, дізнатися про страховку, знайти лампочки потрібного розміру - що завгодно... Складно до нудоти, складно так, що я не можу набрати телефонний номер, щоб дізнатися інформацію, яка зрушить справу з місця. Усе здається неймовірно складним, а я собі здаюся маленькою дівчинкою, на яку звалили немислиму ношу. Стає прикро так, що хочеться плакати.
Нова справа тисне, витісняє мене потроху з невпевненої зони. Іноді це тягнеться півроку-рік. Коли хтось запитує, як просуваються справи, дає якусь пораду, - ситуація прояснюється, і в мене з'являються впевненість і рішучість, але коли цей хтось іде, все повертається на круги своя...
Завжди, завжди виконана все-таки справа, виявляється до смішного простою... Але завжди, завжди кожна нова справа здається нездійсненною. (ЧЛ, ф.4)

Оформляла свою кімнату, накупляла журналів на кшталт "Інтер'єр", блін, та краще б у нас не було ніякого вибору шпалер - мені вибрати дуже складно. Раджуся, звісно, приходимо до компромісу за ціною - зовнішнім виглядом. (БС, ф.5)

Якщо компанія зовсім нова, то одразу влитися в неї не можу. Сиджу, слухаю переважно, висловлююся, якщо тільки хто-небудь несе кричущу нісенітницю. Якщо ж бачу, що в мене з'являється "група підтримки", то починаю поводитися сміливіше. Потім втягуюся. Але спочатку буду нервувати однозначно, і перебувати в мобілізованому стані. У такій ситуації підвищена увага до моєї персони з боку кількох незнайомих людей буде мене напружувати. (БЕ, ф.4)

...коли один знайомий яппік почав критикувати мій зовнішній вигляд, що, мовляв, універ закінчив, пора ставати соліднішим, краватки носити, штани замість джинсів тощо... я у відповідь розлютився, сказав щось на кшталт на*уй ці краватки, що в нього стереотипне мислення, і взагалі він лізе куди не слід. (БС, ф.4)

Дуже болісно сприймаються оцінки "ти тиснеш" або "нав'язуєшся". Тобто, не те щоб я так уже й часто саме тиснув на когось, але якщо рахувати непрямий тиск, то буває. (ЧС, ф.4)

Для мене дуже болісно, якщо роблять зауваження щодо зробленого з негативною оцінкою розумових здібностей. "Ти знову все наплутала", читай "ти така дурненька, що завжди все плутаєш". "Ну як можна було припуститися такої помилки?" (злісний варіант. Бо це ще по-доброму сказати можна). "Чим ти думаєш? Ти зовсім нічого не розумієш?" Після таких зауважень я спалахую всередині, злюся і засмучуюся жахливо. (БЛ, ф.6)

Дуже неприємна критика, пов'язана з грошовими питаннями. Коли кажуть, що я неправильно витрачаю гроші, переплатив тощо. Не можу сказати, що така критика буде завжди сприйнята болісно, скоріше я витримаю. Якщо це по дрібницях - просто віджартуюся. Але в деяких випадках, якщо це накладеться на загальний негативний стан, якусь кризу в житті, або якщо постійно битимуть в одне місце, або дуже жорстоко критикуватимуть, може зачепити дуже сильно.
У Бенджаміна Франкліна є коротке оповідання "Свисток" (точніше, це - лист). Там він описує таку історію:
"Коли мені було сім років, якось на свято мої друзі подарували мені повну жменю мідяків. Я одразу вирушив до крамниці іграшок і, будучи зачарований звуком свистка, який я бачив по дорозі в руках одного хлопчика, залюбки віддав усі свої гроші за свисток. Потім я прийшов додому і почав свистіти на весь будинок, дратуючи рідних, але страшенно задоволений своїм свистком. Мої брати, сестри, кузини, довідавшись про мою купівлю, сказали мені, що я заплатив за нього вчетверо більше, ніж він коштує, і пояснили мені, які хороші речі я міг би купити на решту грошей, і так довго сміялися наді мною, з моєї дурості, що я плакав від прикрості, і це переживання принесло мені прикрості більше, ніж свисток - задоволення".
Ви не уявляєте, наскільки я розумію маленького Франкліна в цій ситуації! Коли прочитав, у самого якісь неприємні відчуття по тілу пішли. Упевнений, що така критика мене б теж поранила дуже і дуже серйозно. (ЧС, ф.4)

Одна людина, прихильності якої я намагалася домогтися протягом трьох років, врешті-решт, в одній відвертій розмові, на яку я, не розуміючи причини поганого ставлення, таки її примусила, сказала мені, що я для неї просто предмет меблів, спілкуватися зі мною їй нецікаво і довіряти мені не можна. Ось така оцінка мене вбила.
Я довго думала, що ж мене зачіпає, начебто нічого не зачіпає особливо сильно, але коли згадала той випадок, усередині все знову занило, наче сказано було тільки вчора. Байдужість і погане ставлення - це жахливо. Мене не буде там, де буде байдужість і погане ставлення... суть мене як особистості знецінилася в очах цієї людини до предмета меблів. (ЧІ, ф.5)

Не виношу, коли вказують, що я щось неправильно розумію, що все не так, як я думаю. Кошмар як неприємно і лякаюче. Уф, написала, і легше стало. (ЧІ, ф.5)

Тиснути не вмію абсолютно мені погано в ситуаціях, коли потрібно це робити. Не розумію, як можна примушувати людину робити щось, що вона робити не згодна, зазвичай вважаю, що не маю на це права (хоча припускаю, що можуть бути винятки, якщо йдеться про дітей, які просто через вік не розуміють, що їм насправді корисно в складній ситуації, наприклад, коли потрібно йти до лікаря). А з дорослою людиною так: навіть якщо людина щось зробить під моїм тиском, то я від цього сам почуватимуся погано, мені потрібно, щоб мої прохання виконували виключно з доброї волі. (ЧС, ф.4)

Так сталося, що, або я засмучу близьку людину, або, щоб цього не зробити, мені потрібно скористатися чужими грошима. Те, що ці гроші мало не насильно сунуть, нічого не змінює в моєму сприйнятті: це - чуже...
Який би варіант не обрав, у підсвідомості щось пронизливо виє на тему, що так не можна. Дуже неприємні відчуття - відчуття енергії, що витікає з тіла, скутість м'язів, навіть деяка нестача повітря. І практично повна неможливість виразної вербалізації проблеми.
При цьому ніби на задньому плані миготіла думка, що було б добре, якби мене таки дотиснули і фактично прийняли рішення за мене. Дуже дитяче таке бажання; я б сказав, у рамках психології відповідне комунікації "Дитина" - "Батько".
Зрештою я пригадав відомий вислів, що якщо вас ґвалтують, розслабтеся і отримуйте задоволення. І щойно прийняв чітке рішення, одразу стало легше. (ЧС, ф.5)

Що ти відчуваєш у зв'язку з тим, що тобі важко вибрати річ?
Безсилля, чи що. Я гублюся. (ЧЛ, ф.5)

Я намагаюся бути активною і позитивною, такою привітною. Іноді буває, що корки вибиває потім: відчуваю сильну втому від цього, мабуть енергії багато це (активність і водночас контроль, щоб відповідати суспільству) забирає. Але в момент, коли я так поводжуся, я цю енерговитратність хоч і можу усвідомити за бажання, але регулювати можу не сильно. Іноді, навпаки, потім дає емоційний підйом, типу, "о, як я змогла, ще хочу так!".
Дуже важливо зауважити, що я зазвичай у ситуаціях із новими (або неблизькими) людьми прагну якнайшвидше випити таку дозу алкоголю, коли контроль хоч трохи зніметься (келих вина або пів кухля пива). Хоча зараз, із віком, легше мені. (БЕ, ф. 4 і ЧЕ, ф.6)

Вшивала комір у пальто. І не вийшло відразу. Є там таке дуже складне місце, яке важко прострочити точно, а потрібно влучити дуже точно, не допускається зсув ні на мм. І ось я раз роблю - мимо, другий раз - мимо, третій раз - знову не те. Розумію, що я вже втомилася, вечір, уже гірше бачу, що нічого сьогодні путнього не зроблю. Залишаю роботу до завтра. І ось сам факт того, що щось залишилося незробленим, і не просто не зробленим, а не вийшло, увігнав мене в такий негативний стан, що, якби я цього не відстежувала, то й покотилося б. Але я вже маю досвід, і знаю, що я з таким стикалася, і що я зроблю, просто мені потрібно відпочити. І тільки так себе зупинила. Вмовила. Хоча настрій все одно був пригніченим доти, доки наступного дня не зробила так, як треба.
І взагалі, коли я роблю щось, що, з моєї точки зору, не настільки добре, як мені хотілося б, але я розумію, що в даній ситуації я не можу краще або це краще - тільки для мене, бо різницю інша людина фактично не побачить, то навіть така ситуація мене пригнічує деякий час. Є якийсь мінусик, маленький, поганенький - і погано мені (Плюс ЧЛ, ф.1)

Після сильного стресу стан жахливий, голова в запорошеному мішку до самого вечора. Особливо якщо не розстрястися.
Якщо скандал запалахкотить на повну - мабуть, найважче буде від перепалених нервів. Якщо довго кричати і стукати ногами, в результаті почуваєшся розбитим і втомленим, ніби щось усередині перегоріло і скінчилися сили. Хочеться їсти і спати. Ніби закінчилися якісь корисні речовини в мозку, і потрібно заповнити їхній запас. (Плюс ЧЕ, ф.2)

29. Схильність приховувати свої слабкості

Маловимірність

Приклади:

Я, напевно, боюся частенько залишити про себе погану думку, чи щось таке, чи що мене не так зрозуміють, можливо, тому, що я не так зможу висловитися, що неправильно зрозуміють, тому в компанії я намагаюся мовчати... (Одновимірність, ЧІ, ф.4)

Тема мого самопочуття - це не тема для обговорення в компанії друзів або родичів, це не те, про що я міг би бути відвертим з усіма і кожним. Я тільки найближчим і найдорожчим людям можу поскаржитися на погане самопочуття, тому що це _моє_особисте_. Це частина мого особистого простору. Це майже інтимна тема, ось серйозно. Навіть більш інтимна, ніж тема сексу. Ось останнє я можу обговорити за столом, але ніяк не тему мого здоров'я. Тож я терпіти не можу, коли люди зачіпають цю тему. Причому не особисто зі мною. І це не близькі люди, у яких було б право порушувати цю тему між собою, тож у мене в таких ситуаціях сильно пригорає. Шкода, не всі здатні це зрозуміти й утриматися як від коментарів, заяв, що напружують мене, так і від бажання спробувати мою їжу або обговорити моє здоров'я. (Одновимірність, БС, ф.4)

30. Узагальнення на кшталт: будь-який, у кожного, для всіх, завжди, ніколи тощо, які за змістом відображають фіксовану, негнучку позицію

Маловимірність

Приклади:

У кожної людини є талант. (ЧІ)

Будь-яка жива істота змінюється щомиті. (БІ)

Будь-яка дія має свої наслідки. (БІ)

Ми всі завжди змінюємося. (БІ)

Будь-який поспіх, недопрацювання ситуації може зіграти злий жарт із людиною. (БІ)

31. Посилання (опора) на авторитетне джерело інформації - людина, підручник, словник тощо. Посилання на те, що так навчали, як в інших

Розмірність норм

Приклади:

Після такого починаєш вірити Правдиній: "космічні сили дають кожному в міру його потреб". (ЧІ, ф.3)

Це великий перелік із "не можна", "треба" і "так належить". Так одразу й не згадаєш. Не можна тягати зі столу перед їжею, не можна залазити з капцями на диван, не можна їсти в кімнаті (треба їсти на кухні)... Адже цей список не висить перед очима весь час, просто іноді як видаси якусь таку вимогу, так і задумаєшся - а чому треба? А тому що в дитинстві так навчили, так мама говорила! (ЧЛ, ф.6)

Мені часто важко зрозуміти навіть як до мене людина ставиться, завжди сумніваюся в цьому. А стосунки між іншими людьми - взагалі темний ліс. І впевненості в мене не буде, навіть якщо я раптом побачу якісь зовнішні ознаки того, що людям добре чи погано разом. Адже я стільки всього не знаю про них і про їхні стосунки... Залишається відчуття, що можу неправильно зрозуміти ситуацію, що насправді все може бути інакше у них, не довіряю собі в цьому питанні. А от якщо хтось інший скаже...Так, дуже цікаво виходить, але факт: часто чужій думці про стосунки я довіряю більше, ніж власній. (БЕ, ф.3)

32. Використання в житті та посилання на нормативні уявлення, поняття, документи, правила, закони, способи, прийоми тощо

Розмірність норм

Приклади:

Як прийнято визначати якість роботи?
За отриманим продуктом праці, а якість самого продукту праці - за ДСТУ, СНіПами, результатами лабораторних досліджень, спец. експертиз (усе це може бути зазначено в сертифікатах якості чи подібних документах), інакше - за схваленням замовника роботи (це може бути і сам виконавець) або за іншими характерними ознаками. (ЧЛ)

Адже ми формулюємо постулати (аксіоми), а до них включають поняття, виходячи не з їхньої важливості. Аксіом має бути мінімум. Це ті твердження, які приймаємо без доказів. Решту з них виводимо. Так у науці прийнято. (БЛ)

33. Використання та посилання на загальноприйняте

Розмірність норм

Приклади:

Ну, взагалі-то я їх і не будувала якось, ну, посміхалася там усім, "здрастуйте", намагалася цікавитися..., якщо помічаєш, що хтось новий диван купує, ну так..., дивлюся, що заведено питати, цікавитися. Мені не цікаво, який там вони диван купують, яка мені різниця, але заведено запитати про це. Треба поцікавитися, може людині приємно буде (БЕ, ф.6)

Є взагалі класичні речі. Дуже високим людям не рекомендується вертикальна смужка, а низьким - горизонтальна. Це відомо. Якщо в когось там проблеми з антропологією, то потрібно вивчити і знати (БС, ф.6)

Наведіть, будь ласка, приклад подібного "правильно те, як я вважаю".
Ось, наприклад, іду я додому і знаю, що йому треба зняти карниз. І думається мені, що зніме карниз разом зі шторою! Приходжу і бачу, карниз знятий зі шторою і стоїть у запорошеному кутку (наявність пилу в кутах не тема для обговорення!)!... Звідки я знаю, що правильно спочатку зняти штору, а потім карниз? А це стереотип, так прийнято. Усе моє "як треба" - це засвоєні з навколишнього середовища стереотипи. Я їх збираю і привласнюю, а потім уже й оточуючим нав'язую. Якщо мій засвоєний стереотип суперечитиме якомусь новому почутому стереотипу, то цілком можливо, що я заміню його на новий. (ЧЛ, ф.6)

34. Обов'язковість, належність, повинність, правильність: "потрібно", "треба", "правильно", "повинно", "необхідно", "нормально"

Розмірність норм

Приклади:

Коли до мене додому приходять гості, я почуваюся зобов'язаною приділити увагу, розважити, запропонувати тему для розмови. (БЕ, ф.6)

Коли Ви вперше зустрічаєте людину, на що ви звертаєте увагу?
Наскільки правильно і коректно людина розмовляє з людьми, спілкується, дотримується етикету спілкування. (БЕ, ф.3)

Яка міра такого виділення, у чому воно можливе, у чому ні?
Не потрібно крайнощів - це найголовніше. У своєму бажанні виділитися важливо не втратити свою привабливість для себе та оточуючих і не втратити свою індивідуальність. Виокремлення не має виглядати викликом чи образою або зневагою для інших людей. (ЧІ, ф.6)

Правильно, значить як треба, корисно, ефективно, доцільно... Як треба або як краще з можливих як треба. Наприклад, узимку правильно носити шарф, бо інакше захворієш. Тобто носити шарф - це корисно і доцільно. З іншого боку те, як треба правильно заварювати чай - дуже складно, тому на роботі (та й дуже часто вдома) набагато корисніше просто кинути пакетик у гарячу воду. Але правильно кидати пакетик у гарячу воду, тому що в холодній він не завариться. Загалом правильно - це відповідно до мети, це слово потребує контексту. Якщо ти хочеш спекти млинці, то тісто має бути рідким, а для вареників - крутим. Не існує правильного тіста, існує правильне тісто для млинців (не товсті, не тонкі, пропечені, смачні, не прилипають) і правильне для вареників (щоб проварилося, не розварилося, смачне). І навіть це правильне тісто для млинців для кожного буде трохи своє, але все одно буде якесь загальноприйняте правильне. (ЧЛ, ф.6)

Якщо розглядати роботу як певну діяльність, то тут у кожного своя мотивація - навіщо це потрібно. Але сенс один - якщо хочеш щось отримати, то для цього треба щось зробити... Будь-яка робота, якщо вона буде оцінюватися, має бути якісною, як мінімум не халтурою. (ЧЛ, ф.3)

Якщо все ж таки питання було про інструменти, призначені для ремонту, то без особливого бажання можу розповісти, але це не моє, зараз удома роблю ремонт і мені це не подобається, але ТРЕБА, бо в будь-якому разі це чоловіча справа, незалежно від ТІМу. Для себе я визначив ось що: починаючи щось робити, я визначаю час, коли я це закінчу і просто роблю, намагаючись не думати, подобається мені це чи ні. (ЧЛ, ф.3)

Які події є своєчасними і несвоєчасними?
Ой, важко, дивлячись у чому. Глобально чи в чомусь маленькому?
Якщо глобально, то вчасність чи невчасність - це не ми визначаємо, а щось там, десь угорі. Це вже там визначається своєчасність чи несвоєчасність. Це треба правильно прийняти і пройти. Якщо якісь події ми не так сприймемо, нам однаково це дасться в іншій формі, у важчій формі. (БІ, ф.6)

Що таке теорія, і навіщо потрібні теорії?
Щоб їх доводити. Відразу згадалося якщо теорія, значить теорема, а теореми потрібно доводити. У принципі будь-яку теорію хтось обов'язково намагається довести. Хтось висунув теорію, а хтось обов'язково хоче її довести або спростувати. (БЛ, ф.3)

Було це дуже давно. Якщо хто пам'ятає, класі в 10-11-му по літературі (особливо зарубіжній) стали вчити всяких постмодерністів, екзистенціоналістів і іже з ними (ось хоч убий, не пам'ятаю, у чому там різниця). Так ось, зазначені особистості любили в одному творі вставляти по сорок поверхів сенсу.
І все б нічого, але якась особистість додумалася їх поставити в програму. А отже, мені треба було їх читати. Мало того - зрозуміти, розібрати, потім розповісти, що автор мав на увазі, а то й твір на тему написати. І називалися твори не інакше як "Філософський зміст твору N". Ось так, ні більше, ні менше.
Розумів я тоді все буквально (зрештою, як і зараз), тож сенс знаходив рівно той, який написано. А якийсь загадковий "філософський сенс" шукати відмовлявся геть. Тому що: "ЗРОЗУМІЛО ТРЕБА ПИСАТИ!!! І все тут! А хто пише незрозуміло, той…". Ось так філософський сенс надовго став для мене майже лайливим словом.
А спробуй його знайди у творі стилю "потік свідомості". От і виходило: "Та немає його там ніякого і автор цей наркоман!" (на виправдання скажу, що там половина справді наркомани). Ні, щоб узяти і прямо написати, що думаєш, і всім було б зрозуміло. А так з'ясовуй через півсотні років після смерті автора, що він сказати-то хотів.
В особливо важких випадках (два рази точно), твори писав просто "поперек". Тобто "Ніякого філософського сенсу не знайшов, тому що його там немає". І весь твір. Природно отримував свою одиницю і з почуттям глибокого задоволення продовжував вважати авторів... нехорошими особистостями. Бо нефіг наводити тінь на тин, а треба писати зрозуміло і по-людськи.
Тепер мені з цього всього смішно, я перестав їх по-всякому обзивати тощо. Але ось переконання "писати потрібно зрозуміло!" - нікуди не поділося. (ЧІ, ф.6)

35. Ствердження якихось негнучких постулатів, правил

Розмірність норм

Приклади:

Надмірні емоції проявляти неприпустимо. Емоції, які привертають підвищену увагу оточуючих проявляти не варто. (ЧЕ, ф.3)

Розумієш, у мене є установка, що плітки всякі, обговорення чужих стосунків це не дуже добре. Відповідно, я цими темами просто не цікавлюся, у чуже особисте життя не лізу (на те воно й особисте!), хіба що хтось сам захоче обговорити. (БЕ, ф.3)

У продовження роздумів про друзів. З'явилася думка - "так... "скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти"". Слідом ще одна - "Це залізне правило, без винятків".
Потім прокинувся "соціонічний спостерігач" і почалися запитання самому собі, для промацування.
"Завжди?" - "Так, завжди, однозначно".
Внутрішньо нічого не противиться цьому "завжди". Тобто впевненість у правильності стовідсоткова. (ЧІ, ф.6)

36. Використання штампів, стійких виразів (також приказок, прислів'їв). Стереотипність мислення

Розмірність норм

Приклади:

Сенс життя є, хоча б у самому житті.
Гармонійна людина - та, яка розкрила свої таланти, здібності і знайшла їм застосування.
Людям узагалі часто не подобаються ті, хто на них несхожий.
Не можна все знати (ЧІ, ф.6)

Коли Ви вперше зустрічаєте людину, на що ви звертаєте увагу?
"По одягу зустрічають" (БС, розмірність норм)

Як Ви думаєте, чи є сенс життя і в чому він? Чи однаковий цей сенс для всіх людей?
Звичайно, є. І як то кажуть: "Життя треба прожити так, щоб потім не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки" . (ЧІ, розмірність норм, ф.6)

37. Розгляд питання в прив'язці до конкретних умов, ситуацій

Параметр St

Приклади:

Ну, наприклад, кинути дітей - це аморальний вчинок?
Тонкощі. У цій ситуації, яку я описав, яку я маю на увазі - так. Є ситуації, у яких - ні. Тут треба дивитися, як кинув. Кинути можна по-різному. Можна, наприклад, переїхати, але, як і раніше, піклуватися про дітей. Це не буде - кинути. (БЕ, ф.1; ЧС, ф.2)

Наприклад, під час розмови з мамою мій чоловік і друзі належать до мого ближнього кола, про них абсолютно забороняється говорити погано, згадувати їхні погані якості, давати негативні оцінки, навіть якщо вони виправдані. Своє коло можу критикувати тільки я. Я можу поскаржитися на них, але від слухача чекаю спростування, підкреслення позитивних моментів, а не підливання масла у вогонь. У випадку з мамою батько і сестра, а також інші наші спільні знайомі до мого ближнього кола входити не будуть, я із задоволенням послухаю про них як хороше, так і погане. Але вже з бабусею батько, мама і сестра перемістяться в моє ближнє коло (якщо тільки я не буду на когось дуже зла) і захищатимуться від негативних оцінок. (ЧС, ф.1; БЕ, ф.2)

"Весь світ не вартий сльози дитини" Як Ви це розумієте? Чи поділяєте цю думку?
Почуття людини це дуже важливо, її переживаннями, емоціями, станами не можна нехтувати, прикриваючись якимись матеріальними вигодами, підміняючи хибними цінностями. Особливо почуття дитини, особливо сльози (якщо сльози справжні, то можна уявити, що в неї всередині твориться).
Прояв дитиною емоцій - це дуже чисті почуття, в яких немає сміття, фальші (хоча тут вік, навіть не великий, починає впливати на фальш). Щодо розділяю чи ні, це треба дивитися конкретну ситуацію, вираз дуже відносний і абстрактний, тим паче можливо, що треба перейти через "сльози", якщо потім буде краще. (ЧЕ, ф.1)

Співчуття - це сильний інструмент. Співчуття допомагає людині відчути своє право на слабкість, не бути такою жорсткою. Співчуття потрібно проявляти, коли людина схильна до переживання і самобичування, якщо вона сильно переживає, вбивається. Це спосіб усунути зайве психологічне навантаження. Іноді замість співчуття потрібно просто діяти. Наприклад, просто швидко перебинтувати руку, а не співчувати. І співчуття зовсім не потрібно проявляти, коли людина "тягнеться" від цього співчуття, бо таким чином ми просто виховуємо в ній любов до своїх слабкостей. (БЕ, ф.1)

Ви приходите в магазин і бачите товар, на ньому цінник висить. За якими параметрами Ви зрозумієте дорого це чи ні?
Усе пізнається в порівнянні. Порівнюються аналогічні товари, їхні характеристики. Якщо ціни дуже розходяться, то аналізується за рахунок чого, така висока ціна. Якщо додаткові характеристики мене переконали, що вони варті того, щоб за них переплатили, то я приймаю цю ціну. І вона не буде для мене дорогою. Це буде реальна ціна за дану річ із даним набором характеристик. Якщо додаткові характеристики мені не потрібні, то я тоді вважатиму, що річ дорога. І вона мені не потрібна. Але якщо мені захочеться просто так володіти цією річчю, бо вона модна, то я готовий заплатити ці гроші, навіть розуміючи, що річ не варта таких грошей (ЧС, ф.1, БЛ, ф.2)

38. Багато градацій в аспекті

Багатовимірність

Приклади:

"Поділяються" якось неправильно звучить, просто різні почуття відчуваєш, можна любити по-різному. Симпатія, пристрасть, турбота, агресія, гра, суперництво, пустощі, фатум, божевілля, ейфорія і багато іншого... у сукупності й залежно від пропорцій дають різне ставлення до любові. Мені більше подобається, коли домінує гра, тому й написав, що зізнаюся зазвичай у легкій і ненапруженій формі, щоб дівчина теж підтримала цей настрій.
Від таких стосунків, навіть після розставання, залишаються теплі почуття одне з одним.
Ті стани, які я описав, - це тільки мала частина, просто багато почуттів не вийде описати словами, на те вони й почуття. Та й те, що написав, це тільки слова, під кожним із них ще лежить дуже багато чого. (БЕ, ф.7)

"Туга не те саме, що й печаль. Хоча може і поєднуватися, і бути поруч і разом ("одне іншому не заважає"). Це зовсім інше почуття - зазвичай обтяжливе й нав'язливе. Сум і смуток ближчі один до одного, і можуть бути менш глибокими, швидше минати, і спричинені радше зовнішніми причинами, ніж внутрішнім станом, як туга.
Горе - взагалі інше. Для горя має бути фактична причина - страшна причина. Відчай - теж не те. Він може бути і не пов'язаний із горем, залежно від ситуації, але може бути ближчим до безпорадності, наприклад. Водночас одночасно цілком може не бути ніяких туги, смутку і горя. (ЧЕ, ф.1)

39. Вихід за рамки загальноприйнятого (розширення рамок загальноприйнятого), якщо є розуміння норм, вони враховуються, але є розуміння, як можна бути гнучким у конкретній ситуації

Багатовимірність

Приклади:

Як Ви думаєте, чи є загальний для всіх шаблон розуміння краси?
Є прості закони (симетрії, пропорції, компонування кольору тощо), які можуть просто допомогти вам зрозуміти, наскільки правильно змодельовано/створено об'єкт. І цього абсолютно не достатньо, щоб застосовувати до кожної людини. (БС, ф.2)

Чи є в суспільстві норми поведінки, стосунків між людьми? Якщо так, то чи дотримуєтеся Ви їх? Чи завжди потрібно дотримуватися норм стосунків? Чому?
Так, є. Я в якихось випадках дотримуюся, особливо в поведінці начальник - підлеглий, або подруга друга для мене не дівчина, та й багатьох інших. Але бувають випадки, коли мені начхати на норми, якщо я відчуваю, що можу вчинити інакше. Чому - важко сказати... бо відчуваю, що можна мені вчинити так, бо знаю, яка може бути реакція. (БЕ, ф.7)

Але стосунки - складна штука, і як бути, якщо в них, незважаючи на вищесказане, збереглося щось, що не хочеться втрачати? Можна і не втрачати, адже можна просто доповнити, і отримати те, що вам треба, від різних людей. Хоча полігамія у нас в суспільстві і не прийнята, але чому ні? Адже до того, що в людини може бути кілька друзів або просто приятелів, негативно не ставляться, люди різні й від них вона отримує різне спілкування, проведення часу тощо. Але чому б не підійти в такий самий спосіб до питання про жінок, вони теж усі різні й по-своєму цікаві. (БЕ, ф.7)

Просто знаю і все, як будуть для співрозмовника звучати слова, як вони будуть сприйняті саме тут і зараз, як і якими інтонаціями можна це сприйняття змінити, що говорити, а що ні, як подати інформацію. По ходу процесу. І начебто так завжди було, завжди все по-різному і завжди просто зрозуміло як зараз, які слова з якими інтонаціями потрібні. А норми "як треба, як прийнято", ну я їх у принципі можу назвати, але ніяк на них не орієнтуюся начебто. (ЧЕ, ф.1)

40. Відмова від "правильності", що звужує рамки

Багатовимірність

Приклади:

Як зрозуміти, яке ставлення з людьми правильне, а яке ні?
Я б сказав, що всі стосунки правильні. Я вважаю неправомірним саме вживання слова "правильні". Будь-які стосунки мають право на існування, оскільки вони мають під собою об'єктивну причину. Інша річ, що вони нам можуть не подобатися, ці стосунки. Слово "неправильно", мабуть, можна застосувати до такого типу стосунків, коли люди порушують саму природність людських стосунків, коли вони намагаються щось зробити з якихось ідеалістичних уявлень, обчислень. Тоді вони виглядають неприродно, надумано і, можна сказати, навіть неправильно. (БЕ, ф.1)

Етимологічно співчуття означає "разом відчувати", тобто розуміти людський біль, виявляти до людини емпатію. Але не згодна, що цей біль треба відчувати, як свій. А взагалі, співчуття - це ще й процес. Це не тільки розуміння болю, це ще й уміння підтримати людину, уміння бути для неї тим, з ким можна розділити біль, уміння стати опорою, на яку людина за потреби зможе спертися.
Ще є співчуття формальне. Знаєте, коли ти кажеш людині, що в тебе такі-то проблеми, а вона відповідає: "співчуваю", при цьому не відчуваючи нічого, окрім бажання не мати таких самих проблем. Цей вид співчуття дуже поширений у суспільстві в наш час. Тобто те, що співчуття проявляти потрібно, є нормою.
Виявляти співчуття потрібно так, "щоб не було нестерпно боляче" (жартую).
Виходячи з того, що я сказала вище, виявляти співчуття треба так, щоб воно не докучало людині, а допомогло їй, у ліпшому разі принесло полегшення, у гіршому... не знаю, не завдало додаткового болю, напевно. І, відповідно, не потрібно докучати людині своїм співчуттям. Іноді люди у своєму благому пориві поспівчувати не бачать, що людині, якій вони нібито співчувають, ще гірше від цього.
І не треба плутати співчуття з жалістю (що теж трапляється вкрай часто, можливо, тому, що щирого співчуття зараз занадто мало). Причому як з боку того, хто дає, так і з боку того, хто потребує. Жалість розбещує (імхо), співчуття допомагає впоратися із ситуацією. Людина, яка хоче жалості, не хоче нічого змінювати. А людині, яка шукає (або не шукає, але потребує) співчуття, просто потрібна опора для того, щоб впоратися з болем. (БЕ, ф.1)

41. Впевнене, обґрунтоване твердження своєї точки зору
    Впевнена самооцінка за аспектом
    КЕ багатовимірних функцій

Багатовимірність

Приклади:

Що можна назвати морально, а що аморально? Як Ви розумієте це, і як розуміють інші (більшість)? Чи можете Ви оцінити правильність свого розуміння?
Теж дуже розмите питання, дуже багато залежить від контексту, від того, що за мотиви спонукали до вчинку, тільки тоді можна судити про моральність чи аморальність. Хтось розуміє це як я, хтось мислить більш плоско, жорстко поділяючи на чорне і біле. Думаю здебільшого я правий, нехай буде 90%. (БЕ, ф.7)

Як інші оцінюють ваше вміння у створенні затишку і комфорту?
Якщо я беруся за подібні справи, то зазвичай мене хвалять. Хоча я сам щось принципово нове не придумую. Просто використовую все, що може мені допомогти у вирішенні завдання. Це і різного роду література, і думка фахівців, поради оточуючих. Тобто я все це вміло поєдную і втілюю в життя.
Чи згодні Ви з ними?
Скромно так: Згоден. (БС, ф.7)

Цікаво... а я якраз у цьому собі цілком довіряю, хоча чужа думка теж береться до уваги (але тут ще залежить від того, що за ситуація). Але іноді буває, що людина ще сама не усвідомила чогось у стосунках з якихось причин, а ти з боку можеш побачити якісь нюанси, які в принципі погано піддаються маскуванню, і які складно приховати. І іноді те, що можна побачити, сильно відрізняється від того, що люди хочуть показати або того, у що вони самі вірять. А через деякий час це починають помічати й інші люди, і сама людина. (БЕ, ф.1)

42. Оцінка і самооцінка є, але є і байдужість до цієї оцінки, не потребує оцінки

Багатовимірність, частіше Его

Приклади:

Чи вважають мене сильним? Ті, хто особисто знають мене і бачили в практичних справах, то скоріше вважають сильним. Ті, що перший раз мене бачать - 50/50. Я свою силу не афішую. (ЧС, ф.1)

Як вони сприймають ось таку твою зайнятість, те, що ти відключаєшся від усіх? Адже напевно не всі працюють у такому режимі?
Хто і як це сприймає мені взагалі-то все одно, я якось над цим не замислювалася.
Ні, не всі так працюють. Мене іноді дратує, коли бачу, що хтось сидить і в стелю дивиться...не можу зрозуміти. Ледарів не люблю. (ЧЛ, ф.1)

Якщо мене критикують за логікою, то мені дивно це чути. Взагалі-то навіть не пам'ятаю таких оцінок. Якби оцінювали мої прояви за ЧС, наприклад, наїжджаю, то дослухаюся тільки до близької людини, щоб у майбутньому скоригувати свою поведінку, решту послухаю, і зроблю по-своєму. Перед близькою людиною можу почати виправдовуватися. На думку інших, найімовірніше, не звертатиму увагу. Взагалі не пам'ятаю таких оцінок, і мені вони байдужі за великим рахунком. (БЛ і ЧС, Ід)

43. Розгортання "кіноплівки часу" всередині аспекту, тобто постійне в часі простежування інформації по аспекту

Параметр часу (Tm)

Приклади:

Я пам'ятаю новий рік, коли мені ще й 10 не було. Тоді вся сім'я сиділа за столом. Була таємниця подарунка під ялинкою. Було багато незрозумілого, але вкрай цікавого. Я пам'ятаю як всі минулі роки починаючи з того ставали все гіршими й гіршими.
Останній же свій Новий Рік провів у гордій самоті й тиші. Нічого разючого не відбувалося, але сьогодення мене безумовно радує. Все рухається плавно, місцями непередбачувано, а значить ненудно. У сьогоденні я чекаю змін.
Зміни обіцяють принести із собою сцену. У недалекому майбутньому будуть репетиції і, можливо, виступи. А в цілому все залишиться, як завжди, досить передбачувано. (БІ, ф.1)

У будь-який момент нашого донаукового або наукового розвитку ми живемо в центрі того, що я зазвичай називаю горизонтом очікувань ("horizon of expectations"). Під цим терміном я розумію сукупність усіх наших очікувань - як несвідомих, так і свідомих і навіть, можливо, навіть явно висловлених якоюсь мовою. У тварин і в немовлят теж є свої, різноманітні й різноманітні обрії очікувань, хоча, безсумнівно, на нижчому рівні усвідомленості, ніж, скажімо, у вченого, чий обрій очікувань значною мірою складається зі сформульованих певною мовою теорій або гіпотез .....
Що ж до питання про часове відношення між спостереженням, з одного боку, і горизонтом очікувань або теорій, з іншого боку, то ми цілком можемо припустити, що нове пояснення або нова гіпотеза, як правило, слідує в часі за тими спостереженнями, що зруйнували попередній горизонт очікувань і в такий спосіб послугували для нас спонукальним стимулом до спроби нового пояснення. Це не слід розуміти в тому сенсі, що спостереження, як правило, передують очікуванням або гіпотезам. Навпаки, кожному спостереженню передують очікування або гіпотези, конкретніше - ті очікування, які утворюють горизонт очікувань, що надає цим спостереженням їхньої значущості. Тільки так можуть вони досягти статусу справжніх спостережень... (БЛ, ф.1)

Від речей різних років випуску - різні відчуття. Це порівняти можна з різними відчуттями, коли ти на підборах і при параді - і в старому спортивному костюмі... або коли ти в інтер'єрі дерев'яному і хай-тек.... загалом, різний стан абсолютно.
І ось за цією різницею можна в просторі ходити, а можна в часі. "У часі" навіть інтенсивніше переживання (БС, ф.1)

Не просто "людські переконання змінюються", а "науково доводиться" хибність і хибність попередніх переконань, хоч би якими сильними і поширеними вони були...
Тобто це свідчить про те, що навіть невірне і хибне переконання може бути дуже поширеним і опановувати уми переважної більшості людей. І з усією завзятістю поширюватися...
Адже істина - вона не в уже наявних до цього моменту знаннях. І не в тих, які можна було б дізнатися в майбутньому.
Істина - абсолютна і не залежна від того, відома вона чи ні. Вона існує в незалежності від суб'єкта, який її намагається пізнати.
"The Truth is outside our reality and the Reality it's just our imagination". Це говорить про те, що як би ми не прагнули пізнати "Істину", те що ми пізнали - лише наша уява того, що може бути істиною. Але насправді - істиною може й не бути... А все те, що ми пізнали - може виявитися помилковим. (ЧІ, ф.1)

Людина - вершина еволюції? Думаю, що ні. Швидше, її вістря. Поки крутиться Земля і світить сонце, еволюція триватиме. Хотілося б перенестися на мільйон років уперед і подивитися на нашу планету і види, які будуть її населяти...
Поясніть, будь ласка, детальніше цю думку... Чим вершина еволюції відрізняється від її вістря? Якщо не людину, то кого (що?), на Вашу думку, можна було б назвати вершиною еволюції?
Вершина в мене асоціюється з горою. Чи росте вершина в гори? Ні, тільки знижується: це природний геологічний процес. Вершина - це щось фіксоване, застигле, завершене. І само собою зрозуміло, що вище цієї вершини теж нічого немає і не буде. Коли я говорив, що людина - вістря еволюції, у моїй уяві вималювався образ стріли, що летить уперед. Тобто я хотів сказати, що еволюція триває, зараз людина перебуває на вістрі цієї стріли, тобто на цей момент таки вона є вершиною, але цей стан справ не є статичним: він має розвиток у часі й може змінитися. Ось така була закладена сюди думка, вибачте, якщо виклав не зовсім зрозуміло. (БІ, ф.1)

44. Ототожнення себе з даним аспектом = Я
    Або аспект прирівнюється до життя

Параметр часу (Tm) (перша функція)

Приклади:

Робота потрібна для того, щоб відчувати свою присутність у цьому світі. Приміром, лежання під пальмою і самоспоглядання - не є роботою, але якщо в результаті цього людина змогла щось змінити (наприклад, вона винайшла велосипед, заснувала нову релігію або просто придумала, як діставати кокоси, не залазячи на пальму), тоді це лежання можна назвати роботою. (ЧЛ, ф.1)

Звісно, емоції - це життя, без них не уявляю світ, це буде цілковита антиутопія, як фільм Еквілібріум, там дуже гарно розглянуте питання, що буде зі світом без емоції та краси. Як взагалі можливо в такому світі жити? (ЧЕ, ф.1)

Индикаторы размерности функций

Дополнительную информацию об индикаторах функций, примеры к таблице можете прочитать в книге Эглит И. М. Определение соционического типа

Программа Справочник индикаторов