Школа системной соционики

«Практика — критерий истины»

Одновимірність - параметр "досвід"

Це те, з чого починається наше сприйняття світу. Ви доторкаєтеся до води, ви отримуєте відчуття - це ваш сенсорний досвід. Ви відчуваєте смуток, переживаєте його - це ваш емоційний досвід, ви відчуваєте жалість до голодного цуценяти - це ваш етичний досвід стосунків, ви розумієте сенс сказаного - це ваш інтуїтивний досвід, ви відчуваєте тривалість розмови - це ваш досвід сприйняття часу, ви забиваєте цвях - це ваш досвід роботи з об'єктом, ви вловлюєте логічний зв'язок між явищами - це ваш логічний досвід.
 
Кожен досвід індивідуальний. Кожна наступна мить - новий досвід, нове відчуття, нове розуміння. Досліди не повторюються, вони накопичуються. Кожен досвід - це точка в просторі світу. Окрема точка. Ніхто не зможе отримати точно такий самий досвід. Ніхто не зможе подивитися вашими очима, не зможе доторкнутися вашими руками, не зможе зрозуміти вашим розумом. Досвід не можна передати іншій людині, можна тільки поставити іншу людину в ті самі умови, в яких ви отримали свій досвід, щоб вона отримала схожий. Схожий, але не ваш. Ви можете спробувати переказати свій досвід, але це буде тільки переказ. Слухач не пропустить ваш досвід через свої органи відчуттів, він пропустить його через свою уяву. Він зможе тільки по-своєму уявити ваш досвід. У розмірності "досвід" ви самотні у Всесвіті.
 
Таким чином, суть параметра "досвід", його відмітна властивість - це індивідуальність і непередаваність іншому індивіду. Параметр "досвід" є у всіх функціях. Це фундаментальний параметр. "Досвід є елементарним інформаційним компонентом, що дає змогу зв'язати внутрішню діяльність психіки людини із зовнішнім світом".

«Одномерность»Одновимірні функції (ф. 4 і 5) - функції, що мають один параметр "досвід"

Результатом сприйняття інформації одновимірною функцією є самовідчуття: приємно/неприємно, подобається/не подобається, мені добре/ погано, я відчуваю/не відчуваю, зрозумів/не зрозумів тощо. Власне в цьому і полягає досвід - безпосередня індивідуальна реакція психіки на зіткнення зі світом. В одновимірній функції відсутній механізм порівняння з якимось еталоном. У разі необхідності ухвалення рішення людина може згадати минулий досвід. І звичайним рішенням (якщо схожий досвід є) є повторення пройденого. З'являється "наїжджена колія" однотипних реакцій.
 
У нормі людині весь час потрібно отримувати підтвердження "правильності" своїх реакцій (свого розуміння, своїх дій, свого мислення) за одновимірними функціями (ф. 5 і ф. 4) просто тому, що вона живе в соціумі. Вихованням закладено поділ усього в цьому житті на правильне і неправильне: чи правильно зробив, чи правильно поводишся, чи правильно одягаєшся, чи правильно їси тощо. Таким підтвердженням/непідтвердженням може бути або схвалення, або критика. Звісно, хотілося б схвалення, але життя чомусь так влаштоване, що оточуючі частіше висловлюють своє невдоволення і замовчують про хороше.
 
Якщо одновимірна функція накопичує багато негативних відгуків про свою діяльність, то в людини може розвинутися комплекс неповноцінності, і вона приймає позицію жертви. Іноді можна спостерігати вибух обурення (особливо від вітальної ф. 5), коли накопичилося таке очікування оцінки, а її все немає й немає, причому часто людина може не усвідомлювати причину роздратування, що накопичилося.

Суть параметра "досвід" - індивідуальність і непередаваність іншому

 
Індивідові потрібно знайти для себе відповідь на запитання "як правильно?", "як потрібно?". В одновимірній функції людина виробляє свої індивідуальні розуміння "правильності", якісь замінники норм. Причому такі замінники норм часто мають вигляд якихось "заклинань" або формул самозаспокоєння (у цьому їхня відмінність від справжніх норм).
 
Ще один спосіб порівняння себе з іншими за одновимірною функцією - це оцінка витрачених зусиль, оцінка енерговитратності. Також для ухвалення рішення людина може використовувати норми сусідньої функції в блоці або другої функції цього самого макроаспекту (ЧЛ і БЛ, ЧЕ і БЕ тощо).

Приклади:

тужу - люблю, не тужу - не люблю (розуміння БЕ через ЧЕ),
 
дуже старався - добре зробив, не старався - не зробив (оцінка через кількість витрачених сил),
 
нічого про це не думаю, не знаю, отже, нічого й не трапиться (індивідуальна формула самозаспокоєння),
 
якщо я зрозумів, то я розумний (блок: розуміння БЛ через ЧІ),
 
якщо мене люблять, значить, я хороший (блок: розуміння ЧІ через БЕ),
 
робота зроблена добре, якщо я не помітив недоліків (індивідуальна форма самозаспокоєння),
 
робота зроблена добре, якщо всередині оселяється почуття задоволення від результату (оцінка через індивідуальне відчуття енергетичного стану),
 
багато читаю - розумна, мало читаю - дурна (індивідуальна форма самозаспокоєння).
 
Не маючи інструменту порівняння (прирівнювання до норм), одновимірна функція може передати розв'язання проблеми багатовимірному блоку. Наприклад, логіки розуміють відносини через правила.
 
Будь-яка інформація, яка потрапляє в одновимірну функцію, оцінюється нею як приємна або неприємна. Природною (з "дзвіниці" одновимірності) реакцією під час контакту з "неприємною" інформацією є бажання її позбутися, відвернутися, не брати до уваги, вдавати, що її не існує, забути, загалом, відгородитися будь-яким способом.
 
Один із прийомів "відходу" - уявне прискорення часу, "щоб це швидше закінчилося", що призводить до гарячковості роботи функції. Мислення стає нетерплячим, поверхневим, дуже вузьким. Його можна порівняти зі швидким пробіганням темного місця, коли попереду видно тільки шматочок світла, і нічого навколо бачити не хочеться. Реакції прискорюються, з'являється квапливість. Ми квапливо робимо, щоб швидше зробити, квапливо виявляємо стосунки, квапливо рахуємо, загалом, квапливо реагуємо за аспектом інформації одновимірної функції. Це, природно, найчастіше призводить до помилок, і ми отримуємо протилежне до очікування: не позбуваємося небажаної ситуації, а посилюємо її. Намагаючись "пролетіти" ситуацію на високій швидкості, щоб відчути полегшення від того, що все закінчилося, в глибині душі ми все одно відчуваємо, що не справляємося, залишається "підвішеність". У сугестивній функції може спостерігатися метушливість реакцій від прагнення скоріше отримати очікуване задоволення. Ця "гарячковість" одновимірних функцій помітна збоку.

Які особливості психічних реакцій вказують на одновимірність опрацювання інформації?

  • Опора на попередній досвід під час спроби усвідомити, оцінити, зрозуміти новий, під час ухвалення нового рішення. Це схоже на одноколійку: рух тільки в один бік і тільки раніше пройденим шляхом.
  • Повторення раз за разом схожих реакцій, оцінок, рішень.
  • Використання тих засобів мови, які допомагають людині відокремити, позначити індивідуальність сприйняття.
  • Неможливість прирівнятися до якоїсь фіксованої норми, шаблону, правила, що викликає постійну тривожність.
  • Накопичення помилок унаслідок неадекватних (таких, що не відповідають очікуванням соціуму) рішень і вчинків, що призводить до формування страхів, комплексів. Або зворотна реакція - неадекватна самовпевненість (маска, що демонструється соціуму, яка приховує ті самі страхи й невпевненість).
  • Прагнення "відрізати" частину інформації про світ, "відвернутися", часто пам'ять просто "стирає сліди" невдач.
  • Болісність очікування повторення невдалих дослідів.
  • Квапливість в обробці неприємної інформації.
  • Наявність страхів.
  • Бажання отримання все нової і нової інформації в сугестивній функції (ф. 5).
  • Розгубленість при оцінці нових ситуацій.
  • Обробка великої кількості інформації енергетично затратна.
  • Відсутність норм для порівняння може викликати несподівано неадекватну самооцінку. Людина не може зрозуміти, наскільки адекватно вона обробляє інформацію, і може оцінити одновимірну функцію як дуже сильну.
  • Можлива сугестивність. Немає критичності в оцінці інформації.

====================================================================

Одномерность — параметр «опыт»

Это то, с чего начинается наше восприятие мира. Вы дотрагиваетесь до воды, вы получаете ощущение — это ваш сенсорный опыт. Вы чувствуете грусть, переживаете ее — это ваш эмоциональный опыт, вы испытываете жалость к голодному щенку — это ваш этический опыт отношений, вы понимаете смысл сказанного — это ваш интуитивный опыт, вы ощущаете длительность разговора — это ваш опыт восприятия времени, вы забиваете гвоздь — это ваш опыт работы с объектом, вы улавливаете логическую связь между явлениями — это ваш логический опыт.

Каждый опыт индивидуален. Каждый следующий миг — новый опыт, новое ощущение, новое понимание. Опыты не повторяются, они накапливаются. Каждый опыт — это точка в пространстве мира. Отдельная точка. Никто не сможет получить точно такой же опыт. Никто не сможет посмотреть вашими глазами, не сможет дотронуться вашими руками, не сможет понять вашим умом. Опыт нельзя передать другому, можно только поставить другого человека в те же условия, в которых вы получили свой опыт, чтобы он получил похожий. Похожий, но не ваш. Вы можете попробовать пересказать свой опыт, но это будет только пересказ. Слушающий не пропустит ваш опыт через свои органы ощущений, он пропустит его через свое воображение. Он сможет только по-своему представить ваш опыт. В размерности «опыт» вы одиноки во Вселенной.

Таким образом, суть параметра «опыт», его отличительное свойство — это индивидуальность и непередаваемость другому индивиду. Параметр «опыт» есть во всех функциях. Это фундаментальный параметр. «Опыт является элементарным информационным компонентом, позволяющим связать внутреннюю деятельность психики человека с внешним миром».

Одномерные функции (ф. 4 и 5) — функции, имеющие один параметр «опыт»

Результатом восприятия информации одномерной функцией являются самоощущения: приятно/неприятно, нравится/не нравится, мне хорошо/мне плохо, я чувствую/не чувствую, понял/не понял и т.д. Собственно в этом и заключается опыт — непосредственная индивидуальная реакция психики на соприкосновение с миром. В одномерной функции отсутствует механизм сравнения с каким-либо эталоном. В случае необходимости принятия решения человек может вспомнить прошлый опыт. И обычным решением (если похожий опыт имеется) является повторение пройденного. Появляется «наезженная колея» однотипных реакций.

В норме человеку все время нужно получать подтверждение «правильности» своих реакций (своего понимания, своих действий, своего мышления) по одномерным функциям (ф. 5 и ф. 4) просто потому, что он живет в социуме. Воспитанием заложено деление всего в этой жизни на правильное и неправильное: правильно ли сделал, правильно ли себя ведешь, правильно ли одеваешься, правильно ли кушаешь и т.д. Таким подтверждением/неподтверждением может быть либо одобрение, либо критика. Конечно, хотелось бы одобрения, но жизнь почему-то так устроена, что окружающие чаще высказывают свое недовольство и умалчивают о хорошем.

Если одномерная функция накапливает много негативных отзывов о своей деятельности, то у человека может развиться комплекс неполноценности, и он принимает позицию жертвы. Иногда можно наблюдать взрыв негодования (особенно от витальной ф. 5), когда накопилось такое ожидание оценки, а ее все нет и нет, причем часто человек может не осознавать причину накопившегося раздражения.

Суть параметра «опыт» — индивидуальность и непередаваемость другому

Индивиду нужно найти для себя ответ на вопрос «как правильно?», «как нужно?». В одномерной функции человек вырабатывает свои индивидуальные понимания «правильности», некие заменители норм. Причем такие заменители норм часто выглядят как некие «заклинания» или как формулы самоуспокоения (в этом их отличие от настоящих норм).

Еще один способ сравнения себя с другими по одномерной функции — это оценка затраченных усилий, оценка энергозатратности. Также для принятия решения человек может использовать нормы соседней функции в блоке или второй функции этого же макроаспекта (ЧЛ и БЛ, ЧЭ и БЭ и т. д.)

Примеры:

тоскую — люблю, не тоскую — не люблю (понимание БЭ через ЧЭ),

очень старался — хорошо сделал, не старался — не сделал (оценка через количество затраченных сил),

ничего об этом не думаю, не знаю, значит, ничего и не случится (индивидуальная формула самоуспокоения),

если я понял, то я умный (блок: понимание БЛ через ЧИ1),

если меня любят, значит, я хороший (блок: понимание ЧИ через БЭ),

работа сделана хорошо, если я не заметил недостатков (индивидуальная форма самоуспокоения),

работа сделана хорошо, если внутри поселяется чувство удовлетворения от результата (оценка через индивидуальное ощущение энергетического состояния),

много читаю — умная, мало читаю — глупая (индивидуальная форма самоуспокоения).

Не имея инструмента сравнения (приравнивания к нормам), одномерная функция может передать решение проблемы многомерному блоку. Например, логики понимают отношения через правила.

Любая информация, которая попадает в одномерную функцию, оценивается ей как приятная или неприятная. Естественной (с «колокольни» одномерности) реакцией при контакте с «неприятной» информацией является желание от нее избавиться, отвернуться, не принимать в расчет, сделать вид, что ее не существует, забыть, в общем, отгородиться любым способом.

Один из приемов «ухода» — мысленное ускорение времени, «чтобы это быстрее закончилось», что приводит к лихорадочности работы функции. Мышление становится нетерпеливым, поверхностным, очень узким. Его можно сравнить с быстрым пробеганием темного места, когда впереди виден только кусочек света, и ничего вокруг видеть не хочется. Реакции ускоряются, появляется торопливость. Мы торопливо делаем, чтобы быстрее сделать, торопливо проявляем отношения, торопливо считаем, в общем, торопливо реагируем по аспекту информации одномерной функции. Это, естественно, чаще всего приводит к ошибкам, и мы получаем противоположное ожиданию: не избавляемся от нежелательной ситуации, а усугубляем ее. Пытаясь «пролететь» ситуацию на высокой скорости, чтобы ощутить облегчение от того, что все закончилось, в глубине души мы все равно чувствуем, что не справляемся, остается «подвешенность». В суггестивной функции может наблюдаться суетливость реакций от стремления поскорее получить ожидаемое удовольствие. Эта «лихорадочность» одномерных функций заметна со стороны.

Какие особенности психических реакций указывают на одномерность обработки информации?

  • Опора на предыдущий опыт при попытке осознать, оценить, понять новый, при принятии нового решения. Это похоже на одноколейку: движение только в одну сторону и только по ранее пройденному пути.
  • Повторение раз за разом похожих реакций, оценок, решений.
  • Использование тех средств языка, которые помогают человеку обособить, обозначить индивидуальность восприятия.
  • Невозможность приравняться к какой-то фиксированной норме, шаблону, правилу, что вызывает постоянную тревожность.
  • Накопление ошибок в результате неадекватных (не соответствующих ожиданиям социума) решений и поступков, приводящее к формированию страхов, комплексов. Либо обратная реакция — неадекватная самоуверенность (маска, демонстрируемая социуму, которая прячет все те же страхи и неуверенность).
  • Стремление «отрезать» часть информации о мире, «отвернуться», часто память просто «стирает следы» неудач.
  • Болезненность ожидания повторения неудачных опытов.
  • Торопливость в обработке неприятной информации.
  • Наличие страхов.
  • Желание получения все новой и новой информации в суггестивной функции (ф. 5).
  • Растерянность при оценке новых ситуаций.
  • Обработка большого количества информации энергетически затратна.
  • Отсутствие норм для сравнения может вызвать неожиданно неадекватную самооценку. Человек не может понять, насколько адекватно он обрабатывает информацию, и может оценить одномерную функцию как очень сильную.
  • Возможна внушаемость. Нет критичности в оценке информации.

Читайте по данной теме:

  1. Эглит И. М. Размерность функций
  2. Эглит И. М., Пятницкий В. В. Исследование страхов в одномерных функциях
  3. Эглит И. М. Практика применения протоколов при заочной идентификации ТИМ психики в Интернете
  4. Эглит И. М. Маломерные функции — не слабые функции
  5. Эглит И. М. Определение соционического типа (подробнее и со многими примерами)
  6. Эглит И. М., Пятницкий В. В. Трактовка странностей поведения человека с точки зрения модели А
  7. Материалы на форуме

1 Наши наблюдения показывают, что в основном понятие «ум» воспринимается по аспекту БЛ.