Загальні правила аналізу інформації
- Відстеження декількох гіпотез паралельно;
- врахування впливу ТІМу типувальника;
- підтвердження сказаного прикладами з життя;
- не додумувати за типованого;
- звернення до словників у складних випадках;
- правильне виділення одиниці аналізу.
Досвід типірувань показує, що типувальники (навіть досвідчені) схильні потрапляти під залежність власної гіпотези ТІМу. Типувальник мимоволі фільтрує інформацію, що надходить, таким чином, що вся інформація, яка не узгоджується з висунутою версією ТІМу, не помічається і відсівається як незначна, або трактування підганяється під потрібну гіпотезу. «Справа в тому, що людський розум завжди бачить лише ті результати, які хоче і, внаслідок цього, запрограмований побачити» [1]. Потрібно розуміти, що це природна властивість людського розуму, проте робота в напрямку відстеження даної тенденції є обов'язковою умовою професійного зростання типувальників. Ми рекомендуємо одночасно «тримати в голові» як мінімум 2 гіпотези ТІМу, що поставить типувальника в умови не однобокого аналізу інформації, що надходить. Крім того, такий підхід мінімізує вплив очікування типувальника на результат [2]. Рекомендуємо типувальникам працювати над своєю усвідомленістю (шляхом медитацій), що дозволяє контролювати свій розум і постійно відстежувати прагнення піти в створену ілюзію. О. Карпенко називає подібну роботу над собою «вистежуванням себе» [3].
Типувальники мають враховувати вплив власного ТІМу на опрацювання інформації, що надходить від типованого [4]. Необхідно пам'ятати:
- про своєрідність обробки інформації одновимірними функціями;
- про те, що функції зі знаком «плюс» типувальника можуть дуже погано розуміти інформацію з цього ж аспекту від мінусової функції типованого; це відбувається тому, що плюсові функції не компетентні в зоні мінуса;
- про те, що вітал — блок індивідуальної життєдіяльності, і якщо інформація від типованого припадає на вітальні функції типувальника, то автоматично порівнюється з індивідуальним досвідом, нормами, програмами типувальника;
- про вплив міжТІМних відносин.
Тіпувальникам слід звернути особливу увагу на приклади, які наводять типовані. Часто приклади є більш інформативними, ніж слова типованих. Одна і та ж фраза може бути абсолютно по-різному зрозуміла через різний спосіб обробки інформації представниками різних ТІМів. Цілком можливо, що типовані мають на увазі одне, а типувальник розуміє інше, тому ми рекомендуємо уточнювати ті місця, які можуть бути по-різному витлумачені. У правилах типування є пункт: «Не додумуйте за типованого». Необхідно постійно узгоджувати розуміння типованого і типувальника:
Чи правильно я розумію…
Що Ви маєте на увазі...
Будь ласка, поясніть...
Поясніть Вашу думку тощо.
Наведіть приклад...
Наведені приклади з життя типованого або роз'яснення ходу думки допоможуть типувальнику переконатися в тому, що він не домислює за типованого. Наведення прикладів служить ще однією важливою для типування метою: з'ясування ментальності функції. Спостереження показують, що приклади найчастіше наводяться від функцій блоку Его. Відбувається «переведення» з вітальних функцій, так як по віталу «не думається», а «згадується», або з маловимірних функцій [5].
У складних випадках, якщо не зрозумілий зміст слів, рекомендуємо звертатися до словників, щоб з'ясувати аспектний зміст понять і нормативне значення слова.
- Матвеева Н. Размышляя над Кантом. Иллюзия реальности и реальность иллюзии.
- Ермак В. Д. Проблемы идентификации. Некоторые особенности верификации ТИМ психики // Соционика, ментология и психология личности. — 2008. — № 1.
-
Карпенко О. Б. Позиция эксперта // Соционика, ментология и психология личности. — 1999. — № 1.
Карпенко О.Б. Позиция эксперта - Егліт І.М. Вплив ТІМу типувальника на результати типування // Доповідь на XXIII Міжнародній конференції з соціоніки, Київ, 2007.
-
Егліт І.М., Тумольська В.О. Дослідження переведень управління в моделі А